11 Груд 2018
Віталію Портникову та Видавництву «Акта»

Щира вдячність від читачів Дніпровської Центральної бібліотеки українському автору Віталію Портникову та Видавництву «Акта» за чудові дарунки, якими поповнився фонд бібліотеки.

Портников В.

Евора: роман / Віталій Портников, малюнки Ільдана Яхіна, ред. Наталка Бордукова. – Х. Видавництво «Акта», 2017. – іл.

ISBN 978-966-8917-21-9

«Евора» — це не тільки португальська історія, це і українська історія. Це єврейська історія. Тому він одночасно може існувати в українському мовному просторі, в португальському і в мовному просторі івриту. Тому що це синтетична річ. Як до речі, й музика фадо, тому що вона базується ще й на традиціях Іберійського півострова, коли там жило кілька народів, існувало кілька релігій, традицій — бразильської, португальської, сефардської. Це створило певну особливу традицію в музиці й літературі.

Моя книжка про кохання, яке може пережити сторіччя і дарувати щастя через 300-400 років вже іншим людям. Я взагалі вважаю, що кохання – як і в цілому музика, як і поезія – це універсальна цінність, яка переживає і відтворює саму себе.

Це не політичний роман. Це роман про несподіване кохання, яке приходить тоді, коли ти його не очікуєш. Про те, як з нещастя може народитися щастя. Хоча й тужливе і можливо не таке, яке ми хотіли би бачити, але яке залишає гірко-солодкі спомини.

Портников В.

Богородиця у синагозі / Віталій Портников, фото Дженні Магроу, ред. Наталка Бордукова. – Х. Видавництво «Акта», 2010. – 230 с.; фото

ISBN 978-966-8917-36-3

Книжка «Богородиця у синагозі» охоплює значний хронологічний проміжок створення авторських колонок у тижневику «Дзеркало тижня»: від вересня 2000 до серпня 2006 року.

Як зазначає професор Ігор Михайлин, книжка в жанрі журналістської публіцистики засвідчує широкий змістовий діапазон авторської колонки. «У політиці сім років — це ціла епоха. Чи відображена вона в колумністиці Портникова? Звичайно! Автор устигає надати читачеві поважну інформацію, розвинути сюжет, навести несподівані зіставлення, запропонувати своє осмислення історичних подій чи епізодів сучасності. Авторські колонки Віталія Портникова розподіляються на два головні типи: портрети і подорожі. Кожна авторська колонка — це вчинок журналіста, який він спрямовує на примноження добра в соціальному довкіллі. Можна сказати, що авторські колонки Портникова мають стратегічний, а не тактичний характер, вони присвячені вічним загальнолюдським проблемам, тобто тому, що є актуальним завжди і навіть скрізь.

Портников В.

Дзвони майдану / Віталій Портников, ред. Наталка Бордукова. – Х. Видавництво «Акта», 2018. – 502 с.

ISBN 978-966-8917-29-5

«В історичному театрі люди лишень грають наділені їм ролі, навіть не замислюючись про справжній сенс учиненого і виголошеного. Передбачити розвиток історичного процесу не дано нікому – це не політика, тут не можна вирахувати. Тому кожен просто мусить робити те, що слід, і не мати сумніву в тому, що наприкінці цієї нелегкої, моторошної, незрідка трагічної плавби хвилями історичних подій наш корабель притисне до берега справжньої України. Вона буде чудова».

«Дзвони Майдану» є закінченням трилогії, що ії започаткувала 2010 року «Богородиця у синагозі» та повела далі 2012 року «Тюрма для янголів».

Книжка охоплює тексти політичної публіцистики, написані упродовж жовтня 2011-го ― січня 2018 років.

Портников В.

Тюрма для янголів / Віталій Портников, ред. Наталка Бордукова, фото Брюс Еймос. – Х. Видавництво «Акта», 2012. – 488 с.

ISBN 978-966-8917-47-9

«Тюрма для янголів» є продовженням першої книги «Богородиця у синагозі» і охоплює тексти публіцистично-інтимного характеру, написані упродовж вересня 2006-го — серпня-вересня 2011 року.

Сприймати «Тюрму для янголів» варто не як політичну книгу, а радше як особистий щоденник, як погляд на українські реалії «зсередини»: адже більша частина книги написана саме в Києві. Власне, тюрма для янголів - то ніби образ сучасної України, позаяк сьогодні в нашій країні люди з добрими намірами, свіжими ідеями є ніби «закоркованими»; їм доводиться повсякчасно пробиватися крізь хащі побуту, людського несприйняття, стереотипів тощо. Тим часом журналіст переконаний: «Людина розвивається тоді, коли дивиться на світ небайдужими очима».