Вулиця Князя Ярослава Мудрого знаходиться у Центральному районі міста Дніпро. Вона є продовженням вулиці Князя Володимира Великого і починається від перехрестя з Половицькою вулицею. Закінчується вулиця на перехресті з вулицею Пастера після чого шлях пролягає під правобережним шляхопроводом на Амурський міст і, перетинаючи Придніпровську залізницю, переходить у вулицю Академіка Белелюбського.
Вулиця сформувалася на початку ХІХ століття відповідно до генерального плану міста 1817 року. Із 1849 року вона мала назву Петербурзька — ймовірно, через те, що разом із Катерининським проспектом виконувала функцію в’їзду до міста з Верхньодніпровського (Петербурзького) поштового тракту. У 1914 році, після початку Першої світової війни, вулицю перейменували на Петроградську, а у 1924 році — на Ленінградську. Сучасну назву вона отримала у 2015 році в межах декомунізації — на честь київського князя Ярослава Мудрого (978–1054).
У ХІХ столітті територія вулиці мала виразний промисловий характер До Петербурзької вулиці тоді примикала територія казенної суконної і панчішної фабрики. На початку 40-х років ХІХ століття, після закриття фабрики, почало працювати підприємство того ж профілю, яке належало Карлу Нейману. Фабрика проіснувала 15 років. У 1841 році на вулиці Петербурзькій були піщані кучугури і вибоїни, а також лабази різних форм і численні шинки, лавки, винні погреби.
На планах Катеринославу з 1850 року Петербурзька вулиця вже показана сформованою. Стара промислова зона була забудована: круподерками, млинами, маслоробками, лісопилками, складами. Низинна прибережна частина регулярно потерпала від повеней. Паводкові води Дніпра та зливові стоки з Озерної площі робили частину вулиці малопридатною для будівництва. Під час паводків на човнах можна було допливти аж до району сучасного оперного театру.
Після спорудження Амурського мосту (Старий міст) у 1884 році вулиця почала активно забудовуватися: спочатку дерев’яними, а згодом кам’яними торговими та житловими будівлями. Серед відомих мешканців - вчитель математики П. С. Семеновський, купець Карл Нейман, державний і громадський діяч А. М Фадєєєв. Андрій Михайлович Фадєєв з 1817 року по 1834 рік служив керуючим конторою іноземних поселенців в Катеринославі. Він - батько першої катеринославської письменниці Олени Андріївни Ган (вона мати філософині, письменниці, мандрівниці, теософині Олени Блаватської). Невеличний двоповерховий будинок зберігся до наших днів.
В 1896 році Левензон, власник лісопильного заводу (вул. Петербурзька, 50) звів триповерховий прибутковий будинок (вул. Петербурзька, 40). Будівля має зрізану кутову частину завершену складним парапетом, спарені віконні отвори, обрамлення напівколонами, підвіконні ніші прикрашають ліпні деталі. Контраст темних стін та білих оздоблювальних деталей надає будові ошатності. На початку ХХ століття будівлю відремонтовано.
Промислова зона, що тягнеться вздовж Дніпра також отримала подальший розвиток. Тут були розташовані парові, вальцеві млини В. Фаста (1890), І. Тіссена (1805), братів Шифріних. Фабрика металевих виробів і листового прокату «Шла» заснована в 1901 році. На ній працювало близько 100 робітників. На вулиці також знаходилися крупорушки і лісопильні заводи Левензона, Фаста, Михайличенка, братів Ольшанських та інших. У1897 році для освітлювання міста та трамваю почало працювати Центральне електричне товариство. На розі Петербурзької (№40) й Фабричної у 1902 році бельгійським підприємством зведена Центральна електрична станція (ЦЕС). Потужність станції була 3990 кВт. У 1929-1931 рр. архітектор В. В. Самодрига виконав проєкт розподільчої електропідстанції Дніпрельстану на Ленінградській вулиці (Князя Ярослава Мудрого, 40). У 1931-1932 рр. - збудовано комплекс Міської електростанції Дніпрогеса.
На вулиці розміщували свої підприємства місцеві промисловці, бо вулиця була розташована поблизу товарної станції і річкового порту, завжди юрмилась армія безробітних, зручно було підвозити сировину і вивозити готову продукцію. У 1910 році для обслуговування промислової зони була прокладена міська залізнична гілка від станції Катеринослав до вулиці Петербурзька з відгалуженням на поперечні вулиці. Станом на 1914 рік промислових підприємств на вулиці було близько 20. Навряд чи була в дореволюційному Катеринославі більш галаслива і брудна вулиця, ніж Петербурзька. У 1913 році на вулиці знаходилося 5 нічліжних будинків міста (всього в місті було 7).
Після подій Громадянської війни (1917-1922 рр.) виникли нові виробництва, зокрема меблеві та тютюнові підприємства. У 1930-ті роки поблизу річкового порту запрацювала олійна артіль, що переробляла 8 тон насіння соняшника на добу. У 1946 році, на базі олійниці було зведено нове промислове підприємство Дніпропетровський олійно-жировий комбінат. З 2002 року підприємство входить до складу американської компанії «Бунге Україна». Найвідоміша продукція підприємства - рафінована олія «Олейна».
У 1945 році на Ленінградській вулиці розпочалося будівництво Дніпропетровського радіозаводу. Спочатку на заводі радіоприймачі ремонтували і реставрували. У 1946-1947 роках колектив заводу освоїв випуск радіоприймачів. До 2000 року підприємство виготовляло радіотехнічну та телевізійну апаратуру. Нині - це бізнес-центр, де розташовані орендовані офіси та інші об'єкти комерції.
До наших днів збереглися окремі будівлі катеринославської доби. Серед них: особняк Фадєєва - пам'ятка історії національного значення, де створено музейний центр Блаватської (№11); двоповерховий старовинний будинок №62 купця Лібермана - пам'ятка архітектури, який збудований у 1896 році. На одному з його фасадних завершень видно напис «Я. Х. Ліберман». У другій половині ХХ століття на вулиці з’явилися багатоповерхові житлові будинки. Сьогодні вона поєднує історичну забудову з сучасною інфраструктурою: тут розташовані житлові комплекси, навчальні заклади, підприємства та офіси.
Садиба Фадєєвих (вулиця Князя Ярослава Мудрого, 11)
Садиба Фадєєвих типова для провінційного Катеринослава. Всі будинки двісті років тому зводились однаково, за принципом міського садибного домоволодіння, з вікнами на чотири сторони, з великими садами навколо.
Точна дата спорудження будинку, ім’я архітектора та першого власника залишаються невідомими. У той час міські садиби формувалися за типовим принципом: житловий будинок розташовувався в глибині ділянки, мав вікна на кілька сторін і був оточений великим садом. До комплексу входили також господарські споруди — флігелі, стайні, сараї, оранжереї. Територія садиби сягала близько одного гектара, а в її глибині протікала невелика річка.
У 1815 році садибу придбав службовець Контори іноземних поселенців, дворянин Андрій Михайлович Фадєєв. Його дружина, Олена Павлівна Фадєєва, вважалася однією з найосвіченіших жінок Європи свого часу. У будинку на Петербурзькій у Фадєєвих народилося троє дітей - Ростислав, Надія та Катерина (старша дочка Олена народилася у м. у Ржищеві Київської губернії). Звідси пішла під вінець їхня старша дочка Олена Фадєєва (у заміжжі Ган) - перекладач та автор романтичних повістей. У 1831 році тут народилася їхня онука — Олена Блаватська, відома у світі як філософиня, письменниця та співзасновниця Теософічного товариства.
Родина Фадєєвих проживала в Катеринославі близько дев’ятнадцяти років. У 1834 році садибу було продано директору Катеринославської казенної суконної фабрики В. І. Драгневичу. Після смерті Драгневича у 1860-х роках садиба перейшла у володіння його зятя - М.С. Клєвцова. У 1868 році садиба належить дружині колезького асесора Л. С. Франк, а в 1872 року її власником стає міщанин М. С. Шнейвіс. Потім садиба стала власністю купця Станіславського, і в 1890-х роках власник здав будинок в оренду 7-му міському жіночому училищу. З 1913 року будинок та садиба стають власністю купця Майданського.
Після подій 1917 року садибу було націоналізовано та перетворено на комунальне житло для понад двадцяти сімей. Історики архітектури, провівши комплексні діагностичні дослідження єдиної будівлі, що залишилася на території садиби, припускають, що в другій половині ХIХ століття будинок, зберігши незмінним цокольний поверх, зазнав серйозних перебудов першого і другого поверхів. Ще одні серйозні зміни та внутрішні перебудови особняк пережив після 1917-го року. Сад було знищено, а територію забудовано виробничими спорудами..
З кінця 1940-х років у старовинному особняку розмістилося заводоуправління «Дніпробудмашу» та заводська їдальня. Потім більшу частину будівлі, крім їдальні, було передано заводській вечірній школі робітничої молоді №4, яка була тут до 1970-х років. У 1980-90-ті роки в будівлі розміщувалися курси машинопису та стенографії, потім ПТУ №51, а трохи згодом - ПТУ №63.
У 1987 році з ініціативи Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького, особняк набув статусу пам'ятки історії ХІХ століття. У 1991 році на будівлі було встановлено меморіальну дошку, присвячену Олені Петрівні Блаватській. У 2004 році рішенням Кабінету Міністрів України та Дніпропетровської обласної ради будинок на вулиці Ленінградській, 11 було передано на баланс Дніпропетровського історичного музею імені Д.І. Яворницького, для створення у ньому Музейного центру Олени Петрівни Блаватської та її родини.
25 січня 2018 року будинок-музей Олени Блаватської та родини Фадєєвих внесли до спеціального реєстру пам'яток архітектури національного значення.
Цікаві факти
Вулиця Князя Ярослава Мудрого розташована в історичній місцевості «Фабрика» у Центральному районі міста Дніпро та простягається приблизно на 1,5 км.
У ХІХ столітті вона проходила майже паралельно руслу Дніпра і була найближчою до річки серед міських вулиць.
На розі Петербурзької, 40 (Князя Ярослава Мудрого) і Фабричної (нині вул. Павла Скоропадського) у 1902 році бельгійським підприємством зведена у дію Центральна електрична станція (ЦЕС), що забезпечувала освітлення міста. Потужність станції була 3990 кВт. В місті було поставлено 38 ліхтарів. У 1903 році місто освітлювали 450, а 1914 році - вже 532 ліхтарі.
Петербурзька вулиця стала свідком масових революційних подій. Робітники фабрики «ШЛА» (буд. 32) взяли активну участь у революції 1905 року. На Петербурзькій вулиці у першотравневі дні 1912 року збиралась робітнича молодь і співала «Марсельєзу».
За спогадами сучасників, на вулиці часто влаштовувалися народні розваги, зокрема кулачні бої між різниками і фабричним людом.
У невеликому двоповерховому будинку з садом по вулиці Петербурзькій (Ленінградська, нині Князя Ярослава Мудрого, 11) минули дитинство і юність першої катеринославської письменниці Олени Андріївни Ган (А. М. Фадєєва). У 1831 році народилася Олена Петрівна Блаватська (внучка А. М. Фадєєва), яка увійшла у світову історію як видатний знавець давніх релігійних, філософських та езотеричних навчань, дослідник, людина обдарована унікальними парапсихологічними здібностями.
У 1908 році під час повені відбулась евакувація човнами з готелю «Брюсель» (перехрестя вулиці Петербурзької та Яковлевського скверу).
У першій половині ХХ століття вулиця мала розгалужену мережу провулків - Петербурзьких, Набережних та Безім'яних, які були пов’язані з берегом Дніпра та повністю ліквідовані під час перебудови міста у 1950-1980 роках.
Андрій Михайлович Фадєєв продав свою садибу директору Катеринославської казенної суконної фабрики Василю Івановичу Драгневичу, який став її останнім керівником. Драгневич обґрунтовував доцільність перенесення виробництва сукна для гвардії на приватні підприємства як більш ефективного та економічно вигідного. Його пропозицію було підтримано, і в 1837 році казенна суконна фабрика в Катеринославі припинила своє існування.
В 1946-1947 роках колектив радіозаводу заводу почав випуск радіоприймачів «Рекорд», у травні 1952 року - «Дніпро», в 1955 році - «Дніпропетровськ». У 1957 році до радіозаводу приєднали патефонний завод. Потім на заводі було освоєно виробництво телевізорів марки «Весна», малогабаритних радіоприймачів «Юпітер», «Сатурн», «Ластівка».