Василь Онисимович Корнієнко (1867–1904) - український художник, графік і письменник, чиє ім’я увійшло до скарбниці національного мистецтва як одного з найкращих ілюстраторів творів Іван Котляревський.
Народився 22 квітня 1867 року в селянській родині у селі Мануйлівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії (нині - частина міста Дніпро). Змалку виявляв хист до малювання, навчався у сільській школі, а з 1882 року - у Першому катеринославському реальному училищі. Його наставником був художник Петро Окулов. Уже в юному віці відбулася перша персональна виставка митця.
Талант Корнієнка помітив катеринославський віце-губернатор Володимир Рокасовський, який підтримав його матеріально. У 1887 році художник вступив до приватної малярської школи Макухіної в Севастополі, однак через фінансові труднощі навчався там лише рік. Згодом отримав стипендію від губернського земства і продовжив освіту в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв як «вільний слухач». У 1894 році завершив навчання, здобувши звання «некласного художника», а згодом отримав право викладати малювання.
Життя митця було сповнене випробувань: важка хвороба та постійні матеріальні труднощі не дозволяли повністю присвятити себе творчості. Попри це, він невтомно працював і розвивав свій талант.
У липні 1896 році Корнієнко повернувся на Катеринославщину. Жив у Мануйлівці з батьками, згодом мешкав в Одесі та Ялті, заробляючи портретним живописом. Він підтримував зв’язки з місцевою інтелігенцією та долучався до мистецького життя регіону.
У 1901 році взяв участь у першій виставці катеринославських художників, де представив низку робіт, серед яких «Портрет невідомого», «На траві», «Мандрівник», «Канікули». У 1904 році на другій виставці подарував місту портрет Тарас Шевченко.
Творчість Василя Корнієнка охоплює жанровий живопис і графіку на теми українського історичного минулого та народних дум: «Козак Голота і татарин», «Втеча трьох братів з Азова», «Перед поєдинком», «Повернувся» тощо. Він також створив обкладинку до збірки «Дозвілля» (1899) письменника Микола Кузьменко.
Його ілюстрації прикрашали твори Андрія Кащенка та публікації часопису «Дніпрові хвилі». Ім’я митця стояло поруч із відомими українськими художниками - Опанасом Сластіоном, Василем Пимоненком, Сергієм Васильківським.
В Одесі Корнієнко зблизився з українською громадою, зокрема з відомим бібліографом, етнографом, видавцем, літературним критиком Михайлом Комаровим. Саме він запропонував художнику створити ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського. Через тяжку хворобу митець встиг виконати лише 11 із запланованих 20 ілюстрацій, які згодом були опубліковані в альманахі «На вічну пам’ять Котляревському».
Після смерті художника його твори продовжували експонуватися. Зокрема, у 1909 році на Першій виставці катеринославського художньо-артистичного товариства пам’яті академіка Юлійса Федерса були представлені картини «Набіг татар на Україну», «Запорозька Січ», «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Селяни в полі».
Окрему цінність становить літературна спадщина митця. Його поезії з циклу «Відгуки життя» були опубліковані у збірнику «Перша ластівка» («Мрії», «Коло Дніпра», «Пісня мужика», «Людська безглуздість: Пісня», «Селянинові», «Барабаш», «Пісня маляра», «Верба»), а також відоме оповідання-казка «Запорозький клад».
Автопортрет Василя Корнієнка зберігається у Дніпровський художній музей.
Помер митець 11 грудня 1904 року в Одесі після тяжкої хвороби (саркома) у віці 37 років. Похований у Мануйлівці, проте місце поховання не зберіглося.
У сучасному Дніпрі пам’ять про художника вшановано: 11 травня 2022 року рішенням 21-ї позачерговій сесії міської ради одну з вулиць міста - колишній Гагринський провулок - перейменовано на провулок Василя Корнієнка.