Дмитро Петрович Коновалов (1856-1929) - видатний учений-хімік, доктор філософії (1881), доктор хімії (1885), професор (1886), академік АН СРСР (1923), учень Олександра Бутлерова, Дмитра Менделєєва.
Дмитро Петрович Коновалов народився 22 березня 1856 року у с. Іванівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії у дворянській сім’ї. Коли йому виповнилось десять років, талановитий хлопчик вступив до Катеринославської гімназії, яку в 1873 році закінчив з відзнакою.
Дмитро Коновалов здобув освіту в Гірничому інституті (1878) та університеті в Санкт-Петербурзі (1880), у 1880–1881 роках удосконалював наукову підготовку у Страсбурзькому університеті.
У 1881-1907 рр. працював у Петербурзькому університеті (з 1886 р. - професор), водночас у 1903-1905 рр. був директором Гірничого інституту. У 1884 року захистив магістерську дисертацію «Про пружність пари розчинів», а наступного року - докторську «Роль контактних дій в явищах дисоціації». У 1907-1908 рр. - директор Гірничого департаменту, а в 1908-1915 рр. - товариш міністра торгівлі та промисловості. У 1915-1918 рр. професор Петроградського технологічного інституту (нині С.-Петербург).
У 1918 році Д. П. Коновалов переїжджає в Катеринослав на посаду професора університету і Гірничого інституту. У той же час він обіймає посаду директора науково-дослідного хіміко-енергетичного інституту, організованого за його ініціативи. До 1922 року працював у Катеринославі (професор університету та Гірничого інституту, завідувач кафедри органічної хімії університету, директор державної лабораторії хімічних виробництв, заснованої за його участю), брав активну участь у відбудові хімічної промисловості України.
Широкого розмаху досягли дослідження з різних галузей хімії, що проводились в Катеринославському університеті, а потім в КВІНО, Дмитро Петрович керував виробництвом дефіцитних хімічних та лікарських препаратів, пошуком замінників бензину, виконанням технічних аналізів. Дослідження в галузі органічної хімії, які розроблялись ним у Катеринославському університеті та КВІНО, були настільки значними, що український уряд затвердив серед одинадцяти науково-дослідних кафедр у Катеринославі й кафедру органічної хімії в університеті під його керівництвом, яка успішно працювала, забезпечуючи ліками аптеки і лікарні.
У 1922-1929 років президент Головної палати мір і ваг (Ленінград). Під його керівництвом були створені еталони світлових, електричних одиниць, платинові термометри опору й перше еталонне калометричне обладнання. У 1922 році Дмитра Петровича Коновалова обрано першим Головою Комітету еталонів і стандартів, який здійснював наукове керівництво стандартизацією в країні. Дмитро Петрович Коновалов - голова Російсько фізичного-хімічного товариства (1923-1924, 1927-1928), член колегії Вищої ради народного господарства СРСР (від 1926).
Дмитро Коновалов основоположник хімічної теорії розчинів. Він створив основи теорії перегонки рідких сумішей (1886), сформулював закони залежності відносного складу компонентів у газовій і рідкій фазах розчинів від тиску пари і температури кипіння подвійних рідких систем (1881-1884, згодом названі його іменем), обґрунтував ідеї про хімічну природу розчинів (1886-1900), поняття автокаталізу (1886-1888), вивів формулу для визначення швидкості автокатолітичних реакцій (формула Оствальда-Коновалова (1887).
Багато уваги Д. П. Коновалов приділяв питанням підготовки молодих фахівців у галузі хімічної технології, написав відомий підручник «Матеріали і процеси хімічної технології» (1925). У 1928 році з його ініціативи в Головній палаті мір і ваг був відкритий Метрологічний музей, до складу якого увійшов меморіальний службовий комітет Д. І. Менделєєва.
За наукові досягнення вчений був удостоєний численних нагород, зокрема Великої премії імені Менделєєва (1914) «За сукупність досліджень у галузі розчинів і науково-педагогічну діяльність». Із 1923 року - дійсний член Академії наук СРСР. Був обраний також почесним членом Лондонського хімічного товариства. Створив власну наукову школу фізико-хіміків.
Помер Дмитро Петрович Коновалов 6 січня 1929 року.