Валентин Чемерис (1936-2016), український письменник, голова Дніпропетровської організації Спілки письменників України (1989-1993), головний консультант Адміністрації Президента України з питань літератури (1993-1994), секретар Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради (1916-2000), заслужений працівник культури України.
Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці Семенівського району Полтавської області. Батько письменника Лука Макарович любив і знав напам`ять поезії Т. Шевченка, уривки з «Енеїди» І. Котляревського, брав участь у сільському гуртку художньої самодіяльності. Сам письменник вважав, що саме від своїх предків він успадкував вміння сприймати красу, відчувати сенс людського буття, талант творити та переповідати, а також не падати духом у тяжкі хвилини.
У 1939 році сім`я Чемерисів перебралася до м. Богуслава на Київщині, де батька призначили заступником голови машино-тракторної станції. А в 1941 році Лука Макарович добровольцем пішов на фронт. Його дружина з п`ятирічним Валею вернулася в Заїчинці. А через короткий час Лука Макарович повернувся додому тяжко пораненим, із пробитими легенями. За день до перемоги, 8 травня 1945 року батько Валентина помер.
У шкільні роки Валентин багато читав, називав сільську бібліотеку своєю другою домівкою, розносив книги літнім людям.
У 1953 році через стан здоров`я переїхав із матір`ю до Дніпропетровська, лікувався в лікарні імені Мечникова. Після закінчення середньої школи, працював у радгоспі «Нижньодніпровський», на металургійному заводі імені Комінтерну, в редакціях обласних газет. У 1971 році заочно закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. У 1972-1976 рр. працював редактором республіканського видавництва «Промінь», у 1989-1993 рр. - головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. У місті Дніпропетровськ він прожив сорок років.
З 1993 року жив і працював у Києві, був заступником головного редактора та завідувачем відділу сатири газети «Літературна Україна». У 1993-1994 рр. - головний консультант із питань літератури в адміністрації Президента України. У 1996-2001 рр. - секретар Національної спілки письменників України, член її Президії і Вищої ради. Багато років працював у редакції газети «Літературна Україна» заступником головного редактора й завідуючим відділу сатири «Вишняк».
Валентин Лукич Чемерис написав понад 70 книжок - історичні романи, сатиричні та гумористичні збірки, твори для дітей, романи-есеї, фантастичні збірки. Але всі вони сповнені оптимізму. Письменник порушує вічні проблеми любові, вірності, боротьби за справедливість, виховання духовної особистості. Творчий шлях Валентин Чемерис розпочав як сатирик-гуморист. Перше його оповідання «Як я навчився писати гуморески» надруковано в 1959 році в дніпропетровській газеті «Молодий ленінець». Гумористичні твори автора («Хто на току, а хто на боку», «Урок виховання», «Коли спокушає диявол», «Сватання по телефону», «Де хазяйнує Валя Чемерис» та інші) публікувалися у журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Крокодил», «Перець», «Україна».
Вагоме місце у доробку письменника займає історична тематика, до якої В. Чемерис вперше звернувся в 1960-ті роки. Це романи та повісті: «Ольвія», «Скандал в імператорському сімействі», «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «Генерали імперії», «Ордер на любов», «Я любила Шевченка», «Кохання в Україні», «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя Переяславського», «Убивство на хуторі біля Диканьки», «Три шаблі над скарбом», «День Ворона».
Перу автора належать фантастичні твори («Білий король детективу», «Три секунди на вибір», «Таємнича пригода на Орілі», «Золотий саркофаг», «Маруся Чурай», «Тайна Агати Крісті») та твори для дітей («Вибори таємного агента», «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання», «Музикальний комар», «Славко», «Три секунди на вибір», «Щоденник щасливої вчительки», «Аравійська пустеля»).
Валентин Чемерис - лауреат літературних премій імені Дмитра Яворницького, Остапа Вишні, Юрія Яновського. За романи з історії України «Фортеця на Борисфені» та «Ордер на любов» Валентину Чемерису присуджено міжнародну премію Українського козацтва «Лицарське перо» (2008 р.), літературну премію імені Івана Мазепи за історичний роман «Без права повернення» про гетьмана Петра Дорошенка (2009). Його твори перекладено багатьма мовами колишніх республік СРСР, а також німецькою, болгарською, румунською, польською.
Нагороджений орденами рівноапостольного князя Володимира Великого (І, ІІ, ІІІ ступенів), святого архистратига Михаїла, Св. Кирила й Мефодія, Андрія Первозванного ІІ ступеня, Почесною грамотою і медаллю Кабміну України та іншими відзнаками.
Валентин Лукич Чемерис помер 4 грудня 2016 року.