Дмитро Онисифорович Свіренко (1888-1944), ботанік, гiдробiолог, альголог, професор (1920), доктор ботаніки (1924), член-кореспондент АН УРСР (1934), засновник Дніпропетровської школи гідробіології
Дмитро Онисифорович Свіренко народився 25 жовтня 1888 році у с. Мерчик Харківської губернії у селянській сім’ї. У 1907 році закінчив харківське реальне училище. З 1908 році навчався у Харківському університеті на біологічному відділенні фізико-математичного факультету, де почав вивчати альгологію під науковим керівництвом професора В. М. Арнольді. Закінчив вищий навчальний заклад із золотою медаллю.
Перші наукові роботи молодого вченого привернули до себе увагу, тому у 1918 році його запросили на місце асистента професора М. В. Цингера. У 1919 році - приват-доцент Харківського університету. У 1920 році - доцент кафедри ботаніки Катеринославського університету, у тому ж році став професором. З 1921 року завідував кафедрою ботаніки. У 1922 році виходить у трьох томах монографія «Мікрофлора стоячих водоймів», як підсумок наукових досліджень альгофлори ставків під час експедиції на річці Південний Буг.
У 1923 році його запрошують до Одеського університету (професор кафедри ботаніки та за сумісництвом директор Одеського ботанічного саду), де працював до 1927 року. У цей період науковець бере участь у Міжнародному гідробіологічному конгресі у Римі, де стає лауреатом, захищає докторську дисертацію та веде активну роботу з молодими вченими. З 1927 року його наукові інтереси пов’язані з альгоголічним та гідробіологічним вивченням порогів Дніпра, стаціонарним дослідженням фауни порожистого Дніпра та його приток. У 1926-1927 рр. розпочалися підготовчі роботи до будівництва Дніпрогесу.
Згідно з рішенням Наркопросу України, у 1927 році було організовано Дніпропетровську гідробіологічну станцію (нині НДІ гідробіології) при Дніпропетровському інституті народної освіти (нині ДГУ імені О. Гончара), а на початку 1928 року конкурсна комісія Управління науки затвердила Д. О. Свіренка її директором. У 1928 році Д. О. Свіренко заснував кафедру гідробіології в Інституті народної освіти (нині ДНУ імені О. Гончара).
Основні наукові роботи Д. О. Свіренка присвячені систематиці водоростей і топології річок. Він описав нові види нижчих рослин, упорядкувавши систематику деяких їх груп. Видані у 1912-1928 роках альгологічні праці Д. О. Свіренка «Определитель эвгленовых водорослей Украины» та «Микрофлора стоячих водоемов» висунули їх автора до числа визнаних спеціалістів у даній галузі міжнародного значення. За заслуги в організації та проведенні комплексних досліджень Дніпровського водосховища у 1934 році Д. О. Свіренка призначають членом-кореспондентом АН УРСР. Усі свої наукові доробки того часу, що були пов’язані з вивченням зміни стану Дніпра та його притоків до та після затоплення, виклав у 5-томній монографії «Дніпровське водосховище», яка почала виходити в 1938 році.
Спираючись на результати вивчення процесів формування техногенно-трансформованих прісноводних екосистем Дніпровського водосховища, вченими дніпропетровської гідробіологічної школи (Д. О. Свіренком, Г. Б. Мельниковим, П. О. Журавлем) був заснований новий науковий напрям - гідробіологія водосховищ.
Д. О. Свіренко у 1941-1944 рр. провів у евакувації. Він працював в Оренбурзькому педагогічному інституті, вивчав гідробіологію ріки Урал. У 1944 році вчений опублікував свою останню монографію «Лекарственные растения».
Його монографії «Изучение низших водорослей различных типов водоем Днепропетровской области» та «Микрофлора стоячих водоёмов» (1928 р.) мали велике значення для подальшого вивчення специфіки степових рік. Іхтіологічна та гідробіологічна школи сформовані професором О. М. Свіренком, знайшли своє продовження завдяки його учням Г. Б. Мельникову, П. О. Журавлю, С. П. Федію, М. Ф. Ярошенку та іншим.
Дмитро Онисифорович Свіренко помер 26 жовтня 1944 року.
У 1944 році ім’я Дмитра Онисифоровича Свіренка було присвоєно Дніпропетровському гідро-біологічному науково-дослідному інституту.