Вулиця Стахановців в місті Дніпро перейменована на честь правозахисника, поета, громадського діяча, одного з авторів «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська» Івана Сокульського
Іван Григорович Сокульський народився 13 липня 1940 року на хуторі Червоноярському Синельниківського району Дніпропетровської області. Хутір - «єдина вулиця в центрі ойкумени степу» - знаходився поблизу колишнього Ненаситецького порогу на Дніпрі. У 1962 році Іван Сокульський вступив на філологічний факультет Львівського університету. Під час навчання приєднався до культурно-національного руху, що ширився по всій Україні, пізніше діставши назву шістдесятників. Згодом Іван Сокульський перевівся на філологічний факультет Дніпропетровського університету. У 1966 році його було виключено з 4-го курсу університету за «неблагонадійність». На прожиття заробляв влаштовуючись на різні тимчасові роботи. Запланована збірка поезій у видавництві «Молодь» так і не побачила світ.
У квітні 1968 року він став співзасновником Клубу творчої молоді в м. Придніпровськ (нині у складі м. Дніпра). В 1968 році Івана Сокульського засудили до 4,5 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, як одного із авторів «Листа творчої молоді» на захист роману Олеся Гончара «Собор». Відбувши покарання, у грудні 1973 року повернувся до м. Дніпропетровська.
У жовтні 1979 року Іван Григорович вступає в Українську групу сприяння виконання гельсінських угод. У квітні 1980 року його знову заарештували. Покарання відбував у Чистопольській тюрмі та у відомому «Таборі смерті» в селищі Кучино. Протягом 13 років чи не єдиною формою самовираження для Івана Сокульського була поезія.
Після звільнення в серпні 1988 року Іван Григорович взяв активну участь у національно-культурному русі на Дніпропетровщині - активно підтримував відродження Української автокефальної православної церкви, був одним із засновників обласних організацій Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Народного руху України, Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса. Він став одним із лідерів Української Гельсінської спілки, а також Української республіканської партії на Дніпропетровщині. В 1991 році Івана Григоровича Сокульського було повністю реабілітовано.
Іван Сокульський був активним просвітянином, видавав культурологічний альманах «Пороги», брав участь у форумі української поезії «Золотий гомін», готував до видання свою збірку «Владар каменю» (вийшла після смерті автора). Його творчий доробок складається з двох поетичних збірок, унікальної книги листування з донькою «Листи до Марієчки» і двотомника епістолярної спадщини «Листи на світанку» виданих стараннями дружини Орини Сокульської.
Іван Григорович Сокульський помер 22 червня 1992 року.
Вулиця Стахановців в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра перейменована на вулицю Івана Сокульського.