Вулиця Володимира Вернадського
26 листопада 2015 року - рішенням міського голови № 897-р вулиця Дзержинського перейменована на честь українського науковця Володимира Вернадського.
Спочатку вулиця Володимира Вернандського називалася - Окружною У 1750-1760 рр. від Кримському шляху утверджується відгалуження нижчої гілки, яке у 1790 році за планом м. Катеринослава включено до складу Окружної вулиці. У середині 1790-х років при перехресті вулиці із проспектом (нині проспект Дмитра Яворницького) створено тимчасовий Ярмарковий майдан, біля Невінчаної балки (нині Барикадний провулок) стояла дерев’яна будівля міського театру. Двері закладу відчинялись лише під час щорічних літніх ярмарок.
У 1793 році з непарного боку вулиці вже були збудовані садиби Петра Штерича і Явдохи Синельникової. В 1820 році їх земельні ділянки були об’єднані у власність Духовної семінарії. Після 1833 року ліквідовано Ярмарковий майдан і почалася забудова Окружної вулиці. Тут селились катеринославські дворяни та високопоставленні урядовці. У 1840-х роках проведено відведення земельних ділянок по всій довжині вулиці і присвоєно назву «Новодворянська».
У 1840 році катеринославський поміщик, маршалок дворян Катеринославської губернії П. А. Струков купив ділянку у Катеринославської духовної семінарії. Його садиба була найбільша в місті (нині вулиця Володимира Вернандського, 33). Особняк родини Струкових протягом багатьох років був резиденцією Катеринославських губернаторів. Будівля збудована на початку XX століття і досі зберігає в собі атмосферу минулої епохи. У 20-тих роках особняк став будинком відпочинку для залізничників. У 30-ті роки він був перетворений на житло для чиновників обласної адміністрації. На території садиби у 50-х роках збудовано п’ятиповерховий житловий будинок, а у 2018 році збудовано ЖК «Новодворянський».
У 1919 році Всеросійська Надзвичайна комісія експропріювали велику частину будівель по вулиці, розмістивши тут свої відділи, квартири і навіть в'язницю (у будівлі Комерційних зборів, буд. 23). Весь цей комплекс особисто ревізував нарком шляхів спролучення і Голова Всеросійської Надзвичайної комісії Ф. Е. Дзержинський. Він відвідав губернську надзвичайну комісію, що містилась на Новодворянській вулиці. У 1923 році вулиці Нововодворянській було присвоєно ім'я Дзержинського.
У 1920-1930 pp. на вулиці збудували великі житлові будинки НКВС та Наркоюсту. І навіть почали будувати адміністративний комплекс НКВС. Недобудовану будівлю передали Медичному інституту, нині тут розташований один із корпусів Дніпровського державного медичного університета (вул. Володимира Вернандського, 9). Будинок прикрашений незвичайним вежоподібним прямокутним завершенням з колонадою та ліпниною із символом медицини - змією, що обвилася навколо чаші. Будівля - пам'ятка архітектури конструктивізму 1930-х років.
На вулиці було збудовано приміщення науково-дослідного інституту зернового господарства (Інститут зернових культур НААН України (буд. 14), стадіон спортивного товариства «Динамо» (1932 р.). В роки фашистсько-німецької окупації гітлерівці розселилися в будинках на вулиці Дзержинського, а мешканців виселили в інші райони міста. Після визволення міста мешканці повернулись до своїх осель.
В післявоєнні роки почалася розбудова вулиці. У 1946 році земельну ділянку на місці Дніпропетровської обласної державної публічної бібліотеки і Дніпропетровського архівного управління (колишні домоволодіння Тавровського та Заславського) зруйнованих у ході боїв за визволення міста восени 1943 року, виділено Дніпропетровському гірничому технікуму під забудову навчального комплексу (нині Університет митної справи та фінансів). По вулиці курсували тролейбуси двох маршрутів, що зв’язували центр міста і індустріальні райони з парком Т. Г. Шевченка, що прилягав до вулиці Дзержинського. У 1963 році вся вулиця була відбудована.
У 70-тих роках XX століття було знесено побудований у другій половині ХІХ століття особняк купця А. І. Єфанова, який знаходився на початку вулиці. До Другої світової війни та після, там розташовувалася дитяча поліклініка.
В 1976 році на місці особняка купця Єфанова збудовано «Будинок книги» (вул. Вернадського, 1) - перший 126-квартирний хмарочос на 19 поверхів в місті (до 2009 року в Україні хмарочосами вважали будівлі вищі від 74 метрів, нині від 100 метрів).
Архітектурна домінанта вулиці - ЖК «Вежі». Два перші хмарочоси будувалися з 1999 рік по 2005 рік за проєктом архітектора Олександра Дольника. Ці 28-поверхові будинки висотою по 106 метрів від рівня вулиці стали символами сучасного міста.
На місці першого в місті стадіону «Динамо», збудовано ЖК «Амфітеатр» (вул. Вернадського, 35Т ).
Вже майже двісті років вулиця Володимира Вернандського є однією із найфешенебельніших вулиць Дніпра. Вулиця зберегла історичні будівлі та забудована новими житловими комплексами - «Башти», «Nebo», «Летуаль», «Імперіал палас». На вулиці знаходиться міський шахово-шашковий клуб імені Й. С. Уріха (буд. 27), Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України (буд. 23), клуби, магазини, ресторани, кафе, кав’ярні, салони краси.
Будівля Комерційного зібрання (вул. Володимира Вернадського, 23)
Катеринославське купецтво мало власний клуб Комерційного зібрання, для якого винаймало театральну залу та інші приміщення у будинку Мізка по вулиці Поліцейській (нині вул. Шевченка). У 1910 році купецтво для клубу придбало садибу Павлових (архітектор Ф. А. Гаген) на Новодворянській вулиці. Спочатку було вирішено зберегти особняк Павлових, лише розширити його театральною залою, але перебудували все. Перебудову особняка Павлових та будівництво нового корпусу театрального залу виконано за проєктом катеринославського губернського архітектора Ф. Ф. Булацель. Основні будівельні роботи було виконано компанією підрядників А. Л. Вульфовича, С. Л. Гінзбурга (240 000 р.), Єрмолаєва (30 000 р.).
12 (25) жовтня 1911 року відбулося відкриття нової будівлі Комерційного зібрання. Це було місце ділових зустрічей і водночас осередок розваг купців Катеринослава. Будівля Комерційних зібрань єдиний зразок, що зберігся в місті, неоруського стилю в архітектурі громадських будівель. Вона нагадує споруди XVII століття, з корпусами різної висоти, з вежами, філігранним цегляним та металевим оздобленням. Фасад будинку з шлакової цегли, його прикрашають колони та арки над вікнами. Двоповерхова будівля має два окремі корпуси.
Клуб Комерційного зібрання мав досить сучасний вигляд всередині будівлі та пропонував своїм відвідувачам максимально можливий комфорт. До їх послуг були великі холи, зали для ігор в лото, карти, більярд, вітальня, декілька затишних кімнат для відпочинку, їдальня, бібліотека з окремою читальною кімнатою і великим вибором книг та журналів. З просторих веранд спускались широкі сходи до саду і відкривався чудовий вид на річку Дніпро. Корпус, де розміщено театр, з’єднаний з головним будинком і мав окремий вхід з величезним пишним вестибюлем, з якого вели мармурові сходи до різних ярусів зали і не менш пишного вестибюлю другого поверху. В театральній залі були три ряди лож, бельєтаж, партер і гальорка.
У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, у розкішних залах клубу було розміщено шпиталь на двісті чоловік, кімнати для персоналу, перев’язочну і операційну. Театр діяв як і раніше. У 1921 році будівлю Комерційного клубу, як і більшу частину будинків Новодворянської вулиці, зайняло ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія). У 1924-1926 роках в приміщенні знаходився клуб імені тов. Дзержинського. У 1927 році будинок віддали Спілці будівельників, а у 1934 і в післявоєнні роки до 1958 року частину клубу передали Дніпропетровському аероклубу. У 1934 році відновили театральний корпус у якому був розміщений дитячий кінотеатр імені Максима Горького.
Після Другої світової війни і до 1949 року у будинку розміщенні служби головного конструктора та головного технолога Дніпропетровського автозаводу. З 1960 року почав працювати Будинок науково-технічної пропаганди (Будинок техніки), що належав Раднаргоспу, а потім Мінчермету УРСР, а в театрі була розміщена філармонія.
На будинку значно позначилася перебудова, руйнування під час війни, пожежа 1961 року. Фасад будівлі забарвлений, втрачено вежі по краях правого ризаліту, втрачено початковий дах лівого ризаліту, змінено оформлення вікон лівого бокового фасаду, існують пізні прибудови до дворового фасаду.
У 2008 році основну частину було відреставровано у первісному вигляді, заново зведено вежі. Тут розташувався культурно-розважальний комплекс «Opera». Будівля Комерційного зібрання відрізняється від тієї, що була на початку ХХ століття.
12 квітня 1996 року - розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації №158-р. будівлі присвоєно категорію цінності «Пам'ятка архітектури місцевого значення» з охоронним номером 65.
Цікаві факти про вулицю Володимира Вернадського
Знаходиться в Соборному районі. Проходить північно-західним краєм пагорба з видом на річку Дніпро, із заходу від проспекту Яворницького на схід до площі Шевченка та парку Шевченка. Довжина - 1 000 метрів.
Наприкінці 1830 року над Катеринославом пронісся надзвичайної сили ураган, який знищив приміщення літнього дерев’яного театру.
Особняк Струкових (нині вул. Володимира Вернадського, 33) - найстаріша будівля на вулиці (1840 р.), будівля - зменшена копія палацу Потьомкіна.
До середини 1880 року - садиба Павлових (нині Володимира Вернадського, 23) належала родині Олександра Поля.
Театральна зала Комерційного клубу, збудована за проєктом катеринославського губернського архітектора Ф. Ф. Булацель, була зменшеною копією зали Зимового театру на Катерининському проспекті (архітектор Ф. Ф. Булацель).
У 1918 році концертний зал Комерційного клубу відвідала королева німого кіно Віра Холодна.
31 березня 1917 року в будівлі Комерційного клубу (нині Володимира Вернандського, 23) радою товариства «Просвіти» на чолі з головою Євгеном Вировим було влаштовано «Свято відродження «Просвіти».
Багато легенд пов’язано з «Будинком із сатиром» (нині вул. Володимира Вернандського, 13) банкіра Олександра Івановського. Одна з легенд говорить, що будинок був побудований масонами і обладнаний підземеллями. На будинку зображені химерні істоти і зображення молотка та циркуля - символів «вільних каменярів». На будівлі знаходилась голова сатира, яка таємниче зникла у 2013 році.
У 1933 році на місці колишнього саду Струкових (нині вул. Володимира Вернандського, 33) збудовано перший у місті стадіон «Динамо» (проєкт Г. Л. Швецько-Вінецького).
Тролейбусний маршрут №2 (1948 р.) продовжено до парку імені Т. Г. Шевченка по вулиці Дзержинського (нині Володимира Вернадського). Тролейбусний маршрут №4 (1957 р.) зв’язав проспект Калініна (нині Сергія Нігояна) з парком імені Т. Г. Шевченка. Нині тролейбуси по вулиці не курсують, у 2009 році знято контактну мережу.
Після Другої світової війни і до 1949 року у будинку колишнього Комерційного клубу (нині Володимира Вернандського, 23) були розміщенні служби головного конструктора та головного технолога Дніпропетровського автозаводу, де було розроблено першу та єдину вантажівку ДАЗ-150 «Українець» і перший вітчизняний автомобіль-амфібію ДАЗ-485 (БАВ).
В 1968 році на вулиці відкрито перший у Дніпропетровську Будинок одруження (Органи реєстрації актів громадянського стану (РАГС)).
Перший хмарочос нашого міста «Будинок книги» (нині вул. Володимира Вернандського, 1) має 19 поверхів, його збудовано у 1976 році (архітектор Павло Нірінберг). Перші два поверхи займав магазин «Будинок книги».
Житловий комплекс «Вежі» (106 м) - найвищі будинки в Україні поза межами Києва.
Кожна башта має корисну площу 29,403 м² (не враховуючи 2 підземні поверхи) і включає в себе 103 кімнати.
На вулиці Володимира Вернадського, 17 знаходиться мурал на якому зображено кота в окулярах і з книгою. В компанії з пухнастиком - дракон, який в цей час відпочиває (художниця Анна Тітова)
Житло на вулиці Вернадського є одним із найдорожчих у м. Дніпро.