Олексій Сергійович Вусик (1937-2017), письменник, прозаїк, гуморист, лексикограф. Член НСПУ (1974). Обласна літературна премія імені Дмитра Яворницького (2001).
Олексій Сергійович Вусик народився 12 грудня 1937 року в селі Говтва Козельщинського району Полтавської області. Закінчив Сухорабівську середню школу, потім філологічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка. В 1960 році після закінчення університету приїхав до м. Дніпропетровська. Працював кореспондентом, а з 1967 року - головним редактором Дніпропетровського обласного комітету з телебачення й радіомовлення. Працюючи на радіо побував чи не у всіх селах і містах Дніпропетровської області. Записував на магнітофонну стрічку сотні людей, які охоче спілкувалися перед мікрофоном українською мовою. Олексій Вусик нагороджений знаком «Відмінник телебачення й радіомовлення».
У 1966 році вийшла колективна гумористична збірка «Молоді вишнівці», де було вміщено добірку оповідань та епіграм Олексія Вусика. Після того з'явились численні публікації в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Україна», де Олексій Сергійович друкував байки, оповідання, повісті. Дещо з цих матеріалів надруковано на сторінках журналу «Борисфен». Твори виконувались по українському та обласному радіо та телебаченню.
У творчому доробку Олексія Вусика були повісті, і невеликі гумористичні твори. Він ділив свій літературний хист між публіцистикою, гумором і сатирою. В його гумористичних книжках можна знайти всю палітру гумору - від легкої іронії до вбивчої сатири. Водночас у своєму другому літературному амплуа - публіцистиці, це ліричний письменник, якого найбільше вабить людина від землі.
Його перша книга - збірник гумору і сатири «На вус намотане» побачила світ у 1967 році. Олексій Сергійович Вусик - автор нарису «Щастя Олександри Криушенко» (Дніпропетровськ, 1964), «Між нами, хлопці, кажучи» (Дніпропетровськ., 1972), «Нокаут» (Київ, 1977), «Реальні нереальності» (Дніпропетровськ, 1984), повістей «Сьогодні або ніколи» (Дніпропетровськ, 1975), «Зустрінемось у саду» (Дніпропетровськ, 1986), роману «Не зів’януть безсмертники» (Дніпропетровськ, 1978).
З 1974 року Олексій Вусик член Національної Спілки письменників України. Тривалий час був членом Правління та відповідальним секретарем в Дніпропетровській обласній організації Національної спілки письменників України.
На створення однієї з головних праць свого життя - «Словника синонімів української мови» - Олексій Сергійович Вусик витратив 40 років. Синоніми, а також прислів’я, приказки, жартівливі примовки, прокльони тощо - мовознавець збирав, коли їздив Дніпропетровщиною та Полтавщиною. В його словнику - понад 2 500 синонімічних «гнізд». Мета словника - зберегти корінну українську мову, ту, якою говорив наш народ, мову, якою писав Тарас Шевченко. «Словник українських синонімів» було видано у 2000 році у дніпропетровському видавництві «Січ». За цю фундаментальну працю його автор був удостоєний премії ім. Дмитра Яворницького.
Олексій Вусик - співавтор аудіокниги «Письменники Дніпропетровщини - шкільним бібліотекам» (2012, Дніпропетровськ).
Олексій Сергійович Вусик помер 4 березня 2017 року.