Ярослав Іванович Грдіна (1871-1931 рр.), учений-механік, інженер, основоположник динаміки живих організмів
Ярослав Іванович Грдіна народився 3 лютого1871 року у м. Пльзень (Чехія), у сім’ї робітників. Разом з батьками переїхав до м. Вільно (нині Вільнюс, Литва). Навчався у гімназії. Закінчуючи останній клас, давав приватні уроки, збирав кошти для поїздки до м. Петербург. У 1889 році закінчив гімназію та вступив до Петербурзького технологічного інституту на механічне відділення, яке закінчив у 1894 році, отримавши звання інженера-технолога.
Сім’я жила у м. Ковно. Ярослав Іванович працював у Ковенському окрузі шляхів сполучення інженером, керував землечерпальними роботами на одній із дільниць річки Неман. У 1897 році він викладач механіко-технічного училища м. Іваново-Вознесенськ. Міністерство освіти направило його на рік до Німеччини для підготовки до звання професора. Рік по тому його зараховують викладачем Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ). У 1901 році у Петербурзькому гірничому інституті захистив магістерську дисертацію на тему «Стійкість руху машини керованої відцентрованим регулятором». Після захисту дисертації отримав звання професора і йому доручили завідувати кафедрою прикладної механіки КВГУ (пізніше КГІ), якою керував до кінця свого життя.
З 1910 по 1912 року він обіймав посаду інспектора КВГУ (КГІ, нині НТУ «Дніпровська політехніка»). До кола його обов’язків входив нагляд за навчальним процесом і взагалі за порядком в училищі, а за відсутності директора - виконання його функцій. Ярослав Іванович з 1919 року одночасно з роботою в Катеринославському гірничому інституті (КГІ, нині НТУ «Дніпровська політехніка») був позаштатним професором механіки Катеринославського університету (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), а також Індустріального робітничого вечірнього технікуму (з 1923 р.).
Протягом 1917-1921 рр. він також професор Єврейського політехнічного інституту, який у липні 1921 року увійшов до складу гірничого інституту. Наприкінці 20-х рр. Ярослав Іванович Грдіна перебував на посаді консультанта Дніпропетровської філії Гіпромезу в створенні проєкту водопостачання Криворізького металургійного заводу. Паралельно з цим проводив педагогічну діяльність у Катеринославському університеті (згодом КВІНО), очолював кафедру теоретичної механіки. З 1922 року беззмінний керівник науково-дослідної кафедри механізації при гірничому інституті, де концентрувалась науково-дослідна діяльність усіх викладачів теоретичної та прикладної механіки м. Дніпропетровська.
Щорічно у «Вістях Катеринославського вищого гірничого училища» Я. І. Грдіна публікував свої статті. У 1911 році було надруковано працю принципово нового дослідницького напряму, де обгрунтовано новий розділ теоретичної механіки - «Динаміка живих організмів». Ярослав Іванович побудував нову систему обґрунтування й викладання теоретичної механіки, перший у світовій літератрі висловив ідею про «вольові зв'язки» (сервозв’язки). Розроблене Ярославом Ґрдіною поняття про «вольові зв'язки» з часом знайшло різноманітні застосування в теорії автоматичного керування, робототехніки, обчислювальної механіки. Ярослав Іванович Грдіна - основоположник науки біоніки. Своїми дослідженнями з теорії автоматичного регулювання вніс великий вклад у науку, завершив цикл робіт, які відносяться до механічних систем. Це дало поштовх до появи в 1940-1960-х рр. досліджень із проблем автоматичного регулювання електричних систем.
Ярослав Іванович Грдіна - автор трьох підручників з прикладної механіки по деталях машин парових котлів та газових двигунів.
Основні праці: «Новий приклад основних принципів теоретичної ме-ханіки» (1905 р.), «Функції руху» (1906 р.), «Міри руху» (1907 р.), «Міри відхилення у механіці» (1910-1916 рр.), «Динаміка живих організмів» (1911 р).
Ярослав Іванович Грдіна помер 2 червня 1931 року.