Анатолій Васильович Ареф’єв (1918-1989), художник-сценограф, перший головний художник Дніпропетровського академічного театру опери та балету (нині Дніпровський академічний театр опери та балету художник театру), член Союзу художників СРСР (1953), народний художник Киргизької РСР (1963), народний художник СРСР (1967), Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1978).
Анатолій Васильович Ареф’єв народився 24 листопада 1918 року в с. Ставрополь, (нині м. Тольятті Самарської області). Він закінчив педагогічний (1936 р.) і художній технікуми (1938 р.) в м. Пензі. З 1936 року працював учителем малювання в школі. В 1941 році, коли почалася Друга світова війна, він поміняв олівець і пензель на гвинтівку. У складі піхотних військ тричі поранений солдат Ареф'єв пройде з боями Україну, Румунію, Польщу, Чехію і закінчить війну у Німеччині у званні капітана.
Мирне життя володар численних бойових нагород розпочне на посаді художника-декоратора у Киргизії. З 1947 року Василь Ареф’єв працював художником, протягом 1949-1971 рр. - головним художником Киргизького державного театру опери та балету (нині Киргизький національний академічний театр опери та балету імені Абдиласа Малдибаєва), у 1971-1974 рр. - головним художником Горьківського театру опери та балету (нині Нижньогородський державний академічний театр опери та балету імені О. С. Пушкіна).
В 1973 році Анатолія Васильовича Ареф’єва запросили до Дніпропетровського театру опери і балету, який тільки будувався. Він один із засновників театру і перший головний художник. Анатолій Васильович втілив у життя багато оригінальних творчих ідей. Талант художника, помножений на рідкісну працездатність давали винятковий результат. Його сценографія зачаровувала, дивувала, хвилювала. Перші глядацькі оплески у спектаклі призначалися йому. Він володів здатністю закохувати глядачів у магнетичний простір сцени.
Декорації Анатолія Васильовича Ареф’єва вирізнялись високим художнім смаком, лаконічністю, винахідливістю, чистотою і гармонійністю усіх пропорцій у вирішенні сценічного простору і відображали якісно нові знахідки майстра в осягненні суті вічних проблем буття, боротьби добра зі злом, життя зі смертю, милосердя із жорстокістю. Вирізнявся оригінальним стилем, підпорядковував художні рішення музичним образам.
Йому належить сценографія вирішення балетів «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф’єва (1975), «Спартак» А. Хачатуряна (1975, співавт.), «Панянка та хуліган» Д. Шостаковича (1978), «Тисяча і одна ніч» Ф. Амірова (1982), «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва (1986), «Франческа да Ріміні» П. Чайковського (1987), «Кармен-сюїта» Ж. Бізе - Р. Щедріна (1988), опер «Князь Ігор» О. Бородіна (1974), «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (1976), «Борис Годунов» М. Мусоргського (1978), «Аїда» Дж. Верді (1981), «Паяци» Р. Леонкавалло (1987). Анатолій Ареф’єв - лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка за оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький» (1978 р.).
У репертуарі театру і сьогодні йдуть опери та балетні спектаклі, які оформлював Анатолій Ареф'єв: «Князь Ігор», «Борис Годунов», «Аїда», «Трубадур», «Паяци», «Іоланта», «Шопеніана», «Ромео та Джульєтта», «Тисяча та одна ніч». Анатолій Ареф’єв вважав костюм важливим елементом створення сценічного образу. Осучаснював старовинні костюми, старанно опрацьовував деталі. Ретельно продумував кольорове рішення в сполученні зі світлом, простором, фактурою, відкриваючи нові зображувальні засоби. Кольчуга князя Ігоря - шедевр Анатолія Ареф'єва.
Більше 40 років художник працював в театрі, оформив понад 100 вистав. Багато вистав йшли у музичних театрах колишнього Радянського Союзу та за кордоном. Анатолій Васильович Ареф'єв завжди був одержимий роботою. Його художні твори відбивали мудрість майстра, його розуміння справжніх цінностей та здатність бачити перспективу. Анатолій Васильович Ареф'єв не знав творчих простоїв, він казав, що малює свій театр.
Приймав участь у виставках - республіканських з 1954 року, всесоюзних з 1956 року, міжнародних з 1955 року.
Нагороди: орден Червоного Прапора (1943), орден Червоної Зірки (1945), орден Леніна (1958), орден Трудового Червоного Прапору (1981), орден Великої Вітчизняної війни І ступеня (1985), 7 медалей.
Анатолій Васильович Ареф’єв помер 28 січня 1989 року.