Адріан Кащенко (1858-1921), український письменник, історик, книговидавець, заступник голови Катеринославської «Просвіти».
Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року на хуторі Веселий Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії в сім'ї дворян, родовід яких сягав запорізьких козаків. Його мати Марія Семенівна і батько Феофан Гаврилович, власник хутора Веселий, штабс-капітан у відставці, був засідателем від дворянства в Олександрівському повітовому суді. У родині Кащенків було п’ятеро братів і чотири сестри.
Дитинство Адріана минало на хуторі в батьківському маєтку. Там, серед дворових батькових кріпаків, був один старий дід, що вмів добре оповідати про запорожців та, взагалі, про минуле. Під впливом цих розповідей у Андріана Кащенка прокидалась цікавість та любов до минулого свого краю.
У 1867 році Адріан вступив до Катеринославської класичної гімназії, але не закінчив її і вступив до юнкерського училища. Після закінчення училища, одержавши офіцерське звання, залишився на службі в Катеринославі. Військова кар’єра не припала йому до душі, а тому через декілька років він вийшов у запас і влаштувався на службу в Державний контроль Катерининської залізниці та працював контролером залізниці (1880-1904 рр.). У 1883 році, завдяки журналісту, видавцю, правознавцю О. І. Єгорову було видано оповідання Адріана Кащенка «Жар-птиця, або з паном не братайся, в прийми не бери і жінці правди не кажи», написане в жанрі народних анекдотів. Оповідання видано під псевдонімом А. Торішній. Книга «Жар-птиця…» мала великий успіх у читачів і наступного 1884 року була перевидана.
Близько 1884 року Адріан Феофанович Кащенко одружився і придбав будинок по вулиці Польовій (просп. Кірова, нині Олександра Поля). Він один із активних учасників створення в Катеринославі «Комісії народних читань» (1883 р.). По службі Андріан Кащенко переїздить до Москви, а тоді до Пермі (1904-1908 рр.), працював у Санкт-Петербурзі, Туапсе (1911-1913 рр.).
Переїзд з України стимулює творчу діяльність письменника. Він пише історичні оповідання «Запорожська слава» (1906), «На руїнах Січі» (1907), «Борці за правду», «Під Корсунем», «Над Кодацьким порогом» (про гетьмана Івана Сулиму) (усі - 1913 р.), також твори з сучасного життя - «Мрії і і дійсність» (1906), «За що?» (1907), «Перерід» (1908). За письменником справедливо закріпилась роль популяризатора козаччини. В першому номері просвітянського часопису «Добра порада» а також в першому номері «Рідного краю» (1907 р.) друкується його оповідання «Сіркова могила», написане 12 грудня 1906 року.
На початку літа 1914 року Андріан Кащенко повертається до Катеринослава на посаду головного контролера Катерининської залізниці. З 1914 року і до останніх років він проживав у Катеринославі, брав активну участь в роботі «Просвіти», був обраний заступником голови товариства, виступав із літературними, історико-етнографічними рефератами, продовжував займатися письменницькою діяльністю. У 1917 році він видає спеціальну брошуру «Як і для чого ми уряджаємо «Просвіти», де розповідалось про діяльність товариства, про необхідність закладати осередки на селі.
У 1917 році Андріан Кащенко заснував власне видавництво - «Українське видавництво А. Кащенка в Катеринославі», видав і перевидав фактично все ним написане. Велика кількість виданих книжок змусила його тримати власний склад, платного коректора та службовця при складі. На видавництво працювало чотири друкарні. Найчастіше його книжки виходили в художньому оформленні катеринославського художника, талановитого книжкового графіка Миколи Погрібняка. Найбільше своїх творів письменник опублікував протягом 1917-1919 років.
Користувалися популярністю його історичні оповідання «Борці за правду» (1913), «Мандрівка на пороги» (1916), повісті «Під Корсунем» (1913), «З Дніпра на Дунай» (1914), «У запалі боротьби» (1914), «Зруйноване гніздо» (1919). Історичні портрети героїв України відобразив у творах «Над Кодацьким порогом (про гетьмана І. Сулиму)», 1913), «Гетьман Сагайдачний» (1915), «Кость Гордієнко-Головко - останній лицар Запоріжжя» (1917). Він написав статтю «Басурманська неволя в українській народній поезії» та історико-краєзнавчий нарис «Великий Луг запорожський» (обидва - Катеринослав, 1917). Також писав вірші та п’єси. Майже все своє життя А. Кащенко працював над книгою «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове». Автор творив цю книжку паралельно з написанням повістей та оповідань, але опублікував в 1916 році.
У 1917 році Адріан Кащенко приїздив до Києва з проханням до Центральної Ради про призначення пенсії, на той час він переніс інсульт, але йому відмовили. Хвороба А. Кащенка спинила діяльність видавництва наприкінці 1918 року. Містилося видавництво за тією ж адресою, де на той час мешкав і сам А. Кащенко по вул. Басейна, 22 (нині Писаржевського, 22). У 1921-му український літературознавець Петро Єфремов впорядкував шеститомник творів Кащенка, але подальша доля цієї праці невідома. Його твори майже не друкувалися, низку праць заборонила цензура. Твори письменника перевидавалися в Німеччині, Чехословаччині, Канаді та інших країнах. З проголошенням у 1991 році незалежності України твори Андріана Кащенко були перевидані.
Андріан Кащенко помер 29 березня 1921 року в Катеринославі.
2005 року один з трьох провулків Давидова в Чечелівському районі Дніпра перейменовано на вулицю Андріяна Кащенко.