Лебедєв Микола Йосипович (1863-1931) - гірничий інженер, геолог, палеон¬толог-стратиграф, перший ректор Катеринославського університету. Професор (1902). Почесний член ВУАН (1919). Заслужений діяч науки і техніки УСРР (1924). Дійсний член геологічних товариств Німеччини та Франції, засновник наукової школи стратиграфії Донбасу, а також кафедри історичної геології та палеонтології, якою керував протягом 30 років.
Микола Йосипович Лебедєв народився в невеликому містечку Бєжецьк Тверської губернії 19 квітня (1 травня) 1863 року у сім’ї надвірного радника, доглядача Бєжецького духовного училища й одночасно вчителя грецької мови Йосипа Гавриловича Лебедєва, що мав низку нагород за бездоганну службу. У 14-річному віці Микола Йосипович став повним сиротою. Закінчив повітове реальне училище і в 20-річному віці вступмв до Петербурзького гірничого інституту.
У червні 1888 році Микола Йосипович Лебедєв закінчив інститут із золотою медаллю, отримав диплом гірничого інженера та був призначений в розпорядження окружного інженера Північного гірничого округу. У 1891 році за дорученням Геологічного комітету М. Й. Лебедєв досліджував палеозойські відкладення в басейні р. Ведмедиці і незабаром опублікував матеріали цієї експедиції. Наступні декілька років (1892-1895 рр.) М. Й. Лебедєв провів на Донбасі, де фактично визначився головний напрям його досліджень - застосування палеонтологічного методу для стратиграфічного опису кам’яновугільних родовищ, в першу чергу Донецького кам’яновугільного басейну.
Навесні 1895 році М. Й. Лебедєв був призначений окружним інспектором Томського гірничого округу. Наказом Міністерства землеробства і державного майна 17 лютого 1896 року його було переведено на службу в Кавказьке гірниче управління. Там до 1901 року Микола Йосипович вивчав нафтові родовища. Про грунтовність досліджень М. Й. Лебедєва говорять 12 опублікованих ним робіт «нафтової» тематики протягом 1898-1902 років. Він також продовжував роботу над вивченням урало-тіманського палеозою. 13 жовтня 1902 року у Петербурзькому гірничому інституті захистив дисертацію «Роль коралів у девонських відкладеннях Росії».
На початок ХХ ст. Микола Йосипович - відомий учений та інженер-практик. 31 січня 1901 року він отримав призначення на посаду ад’юнкта геології Катеринославського вищого гірничого училища. В червні 1902 року Гірничий департамент призначив його кандидатом у члени господарського комітету КВГУ (відав фінансами училища) і одночасно виконував обов’язки екстраординарного професора на кафедрі геології. В 1908 році Миколу Йосиповича затверджено на посаді директора Катеринославського вищого гірничого училища.
Професор М. Й. Лебедєв доклав багато зусиль, щоб реорганізувати вище гірниче училище в Катеринославський гірничий інститут. У 1912 році, після перетворення училища на інститут, професор М. Й. Лебедєв став його першим ректором та завідував кафедрою історичної геології та палеонтології (1901-1931 рр.). Очолював гірничий інститут до 1924 року (з перервою у 1919-1921 рр.). Упродовж 1922-1929 рр. учений виконував функції уповноваженого Укрнауки в губернії. Організатор Дніпропетровського науково-дослідного інституту геології (нині входить до складу Дніпровського національний університет імені Олеся Гончара) у 1929 році.
Микола Йосипович Лебедєв, будучи ректором і завідувачем кафедри, продовжував читати лекції не тільки в гірничому інституті, а і у Дніпропетровському інституті народної освіти (нині Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара). Світові новітні досягнення науки і техніки та дослідження, виконані фахівцями Катеринославського гірничого інституту (КГІ), відразу впроваджувалися в навчальний процес, що суттєво покращувало якість підготовки спеціалістів з гірництва і металургії. Учені КГІ, у тому числі М. Й. Лебедєв, проводили велику роботу на громадських засадах у різних комісіях, де вирішувалися проблеми народного господарства губернії. Чимало сил Микола Йосипович доклав до клопотання про відкриття, а потім організацію в Дніпропетровську науково-дослідного Інституту геології (нині Науково-дослідний інститут хімії та геології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара).
Як згадують учні професора М. Й. Лебедєва, його вирізняла висока вимогливість, що змушувало студентів дуже ретельно і сумлінно готуватися до іспитів, добре знати палеонтологію та історичну геологію. Отримати з цих предметів добру чи відмінну оцінку було дуже складно, тільки продемонструвавши глибокі знання. Кажуть, він був вельми суворим і небагатослівним. Але за зовнішньою стриманістю приховувалось добре і чуйне серце порядної людини. Можливо це легенда, але студенти розповідали про особливу конторку в кабінеті професора, з неї кожен його учень, який дійсно терпів нестатки, міг цілком вільно і без повернення взяти потрібну йому суму грошей і розписатись про це на аркуші, що лежав поруч.
За ревну службу до 1917 року він отримав урядові нагороди: ордени св. Анни ІІІ ступеня, св. Станіслава І, ІІ і ІІІ ступенів, кн. Володимира ІІІ ступеня і кілька ювілейних медалей. У 1924 році М. Й. Лебедєв удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки і техніки Української СРР. У 1927 році Інститут геологічних наук АН УСРР обрав його своїм почесним членом.
Микола Йосипович Лебедєв належить до плеяди видатних учених Національного гірничого університету (нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), імена яких увічнено на пам’ятних стелах, що встановлені біля головного корпусу.
Микола Йосипович Лебедєв помер 4 листопада 1931 року.