Вулиця Куйбишева в місті Дніпро перейменована на честь українського письменника, політичного і державного діяча Володимира Винниченка.
Володимир Кирилович Винниченко народився 26 липня 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (нині с. Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався на юридичному факультеті Київського університету. Володимир Кирилович Винниченко - член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Він автор усіх головних законодавчих актів Української Народної Республіки (УНР, 1917-1921 рр.).
Біографія Володимира Винниченка пов’язана з Катеринославом. Навесні 1914 року він повернувся з еміграції і перебував на нелегальному становищі. Влітку з дружиною Розалією Яківною приїхав до Катеринославу, де міг розраховувати на підтримку товаришів по партії. Володимир Винниченко продовжив творчу працю і взяв активну керівну участь у революційній діяльності катеринославської організації Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).
Деякий час Володимир Винниченко з дружиною жили за містом - у готелі Тихвинського жіночого монастиря (нині вулиця Чичеріна, 171), вони були задоволені відлюдністю цього місця і монастирським харчуванням. Письменник вів щоденник, у записах, датованих червнем 1914 року, змальовується Катеринослав і річка Дніпро. У нашому місті він написав оповідання «Босяк», де змалював головну героїню твору Олю Степанівну в образі Марії Лисиченко (активістка мануйлівської «Просвіти», членкиня Української соціал-демократичної робітничої партії, працювала в українській книгарні «Слово» на вулиці Поліцейській, 59 (нині вул. Шевченка). Початок Першої світової війни застав його в Катеринославі. Щоденники письменника містять замальовки подій того часу.
Володимир Винниченко з листопада 1918 року очолював Директорію УНР. У лютому 2019 був усунутий за ліві погляди. Виїхав за кордон, потім повернувся в Україну, але спроби співпраці з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 1920-х Володимир Винниченко жив у Франції у місті Мужен.
Літературна спадщина Володимира Винниченка - золотий фонд України. Він автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (1922-1924 рр.). Володимир Винниченко письменник світового рівня, проте в роки радянської влади його ім’я було викреслене з української літератури. В 1919-1920 рр. написав мемуарно-публіцистичний твір «Відродження нації» в 3-х томах, де зробив підсумок своєї політичної кар'єри та виклав власні погляди на українську революцію. Володимир Винниченко - автор численних публіцистичних, белетристичних і драматичних творів. Серед них - п'єси «Щаблі щастя» (1907), «Великий Молох» (1907), «Memento» (1909), «Брехня» (1910), «Гріх», «Між двох сил» (1918) та інші, романи «Записки кирпатого Мефістофеля» (1917), «Сонячна машина» (1926), «Слово за тобою, Сталіне» (1950). Збірки творів в Україні видавалися у 21 т. (1923-1928 рр.) та у 23 томах (1928-1930 рр.).
В 1993 році на будівлі театру ім. Шевченка в Дніпропетровську (нині Дніпро) відкрито перше в Україні погруддя Володимира Винниченка (скульптор Костянтин Чеканьов).
У 2015 році вулиця Куйбишева в Соборному районі міста Дніпра перейменована на вулицю Володимира Винниченка.