Віталій Іванович Данилов (1902-1954) - фізик, професор, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР.
Віталій Іванович Данилов народився 10 квітня1902 року у с. Жовте Луганської області у сім’ї учителя. Середню освіту отримав у Катеринославській чоловічій гімназії. Працював учителем у с. Родівка Артемівської округи (нині Донецька область), за деякими даними - с. Гродівки. У 1921 році працював завідувачем позашкільним відділом районного відділу народної освіти. З 1923 року студент фізико-математичного відділення Катеринославського університету (з 1926 року Дніпропетровського Інституту народної освіти).
Після закінчення ДІНО викладав у цьому ж вузі (1926-1928 рр.) фізику, працював у Гірничому інституті (1928-1930 рр., основна посада ) і одночасно перебував (1926-1928 рр.) позаштатним аспірантом відділення фізичних вимірювань Українського науково-дослідного інституту фізичної хімії. Завідувач кафедри фізики новоствореного Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (1930-1935 рр.). Завідувач кафедри експериментальної фізики Дніпропетровського держуніверситету, надалі - завідувач створеної за його ініціативою кафедри молекулярної фізики (1935-1941 рр.). У 1935-1941 рр. керував лабораторією молекулярної фізики ДДУ.
Працював також (1931-1932 рр.) у Дніпропетровському філіалі Українського фізико-технічного інституту, надалі (1932-1944 рр.) Дніпропетровському фізико-технічному інституті (ДФТІ), у створенні якого брав активну участь. Спочатку фізиком, потім старшим фізиком (з 1933 р.) у відділі рентгенографії. Створив і очолив у ДФТІ відділ кристалізації. Був деканом фізичного факультету Дніпропетровського держуніверситету (1937-1938 рр.). З 1946 року очолював відділ кристалізації Лабораторії металофізики АН УРСР, згодом реорганізованої в Інститут металофізики АН УРСР. Директор Лабораторії кристалізації АН УРСР (1951-1954 рр.). Вчене звання професора отримав у 1934 році. Докторську дисертацію захистив у Фізичному інституті АН УРСР (1940 р.). Член-кореспондент АН УРСР (1945 р.), академік АН УРСР (1951 р.).
Віталій Іванович Данилов визначив шляхи розвитку нового напряму у фізиці у галузі рентгенографічного вивчення атомної будови рідин та фізичної теорії конденсації на світовому рівні. Сформулював основні положення теорії рідкого стану, відкрив низку явищ, пов’язаних з процесами кристалізації та побудував їх теорію. Він створив вітчизняну наукову школу з фізики кристалізації. В. І. Данилов - всесвітньо відомий фізик, у 1939 році номінувався на здобуття Нобелівської премії з фізики 1940 року. Під час Другої світової війни керував фізичними дослідженнями оборонного призначення.
Протягом багатьох років був науковим керівником і наставником науковців фізичного факультету ДДУ. Під його керівництвом захистили кандидатські і докторські дисертації понад 30 науковців. Йому належить більше ста друкованих праць, у тому числі монографії та підручники, серед яких і всесвітньо відома книга «Розсіювання рентгенівських променів у рідинах» (1935), а також «Будова і кристалізація рідини» (1956).
Віталій Іванович Данилов нагороджений орденом Червоної зірки за досягнуті результати в поліпшенні властивостей бойових сталей, орденом Трудового Червоного Прапора (1952 р.), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945», грамотою Народного комісаріату освіти України. Лауреат Сталінської премії за роботи в галузі кристалізації рідини (1950 р.).
Віталій Іванович Данилов помер 19 травня1954 року.