Микола Степанович Погрібняк (1885-1965), художник, графік, ілюстратор книг, член Спілки художників України (1945), член Катеринославської «Просвіти», один із організаторів Катеринославського художнього музею (нині Дніпровський художній музей).
Микола Степанович Погрібняк народився 18 (5 за ст. ст.) грудня 1885 року в селі Козацькому Звенигородського повіту на Київщині (нині Черкаської області) в селянській родині. Після закінчення двокласної школи протягом 1903-1908 рр. навчався у Миргородській промислово-художній школі (викладачі Ф. Красицький О. Сластьон). Після її закінчення із званням вченого рисувальника. М. С. Погрібняк одержав призначення в Катеринослав на посаду викладача графічних мистецтв.
У 1908-1917 рр. Микола Степанович викладав мистецькі дисципліни в середніх навчальних закладах, художньому училищі, студіях і гуртках для робітників. Був учителем української художниці Галини Мазепи (1910-1995). Він гармонійно поєднував у собі якості живописця, графіка, вчителя й наставника молоді. У березні 1913 року Микола Погрібняк був обраний членом катеринославського українського літературно-артистичного товариства «Просвіта».
Микола Погрібняк стояв біля витоків друкування української книжки на Катеринославщині, ілюстрував і оформлював майже всі видання письменників-просвітян (відомо більше 50 видань). Микола Степанович - талановитий ілюстратор дитячих книжок, оформлював дешеві книжечки для народного читання, «книжки -копійки», видав альбом «Малюйте, діти» (1918). Він автор не тільки художнього оформлення, а й текстів деяких дитячих книжок. У 1927 році брав участь у виставках, організованих в Києві, Москві та на Міжнародній виставці дитячої художньої літератури в Парижі. Високою оцінкою журі була відзначена його дитяча книжка «Посуд» (автор, художник).
Художньо оформив читанку «Стежка додому» Івана Труби (3 частини, 1917-1918), збірник дитячих пісень «Барвінок» (1920). Протягом 1916-1925 років він проілюстрував «Кобзар» Тараса Шевченка, «Словник української мови», історичне оповідання «Як жило славне запорозьке низове військо» Дмитра Яворницького, низку видань Андріана Кащенка, зокрема «Оповідання про славне військо Запорозьке низове» та інші. Микола Погрібняк брав активну участь в художньому оформленні та ілюструванні обкладинки часопису «Зоря» (1925), літературних, громадських та дитячих періодичних виданнях.
Художник добре володів пастеллю, аквареллю, олією. Він автор власного автопортрету (1910), пейзажів, серед яких полотна «Захід в степу» (1909), «Після дощу» (1912), «На Київщині» (1913), «Зимовий пейзаж» (1929), «Вечір» (1937), «Метелиця» (1945), «Колгоспна отара» (1949), «Самарські плавні» (1948) та інші. У 1941 році в Дніпропетровську на виставці були експоновані картини: «Рідний край», «Діти з пташкою», «Алея в парку». З 1929 року Микола Погрібняк - учасник усіх виставок дніпропетровських художників, його персональні виставки відбулись в 1937 р., 1941 р., 1950-1951 рр., 1965 р., в 2006 - 2008 рр. - посмертні. Микола Степанович входив до складу членів вченої ради Дніпропетровського художнього музею.
Усе життя збирав зразки народної української орнаментики Лівобережної України, які представив у 1936 році на виставці українського народного мистецтва в Києві та Москві. Влітку 1942 року він як художник брав участь у науково-археологічній експедиції до порогів Дніпра (керівник - професор Павло Козар).
Творчість М. С. Погрібняка є великим внеском в історію розвитку українського образотворчого мистецтва ХХ ст. Він - неперевершений майстер книжкової графіки, популяризатор української книжки. Деякі роботи та архів Миколи Погрібняка зберігаються в Дніпровському художньому музеї. Історичний музей має невелику колекцію книжкових та періодичних видань, оформлених і проілюстрованих художником.
Микола Степанович Погрібняк помер 30 травня 1965 року похований у Дніпропетровську (нині Дніпро). На його могилі встановлено пам’ятник, автором якого є дніпропетровський скульптор В. П. Небоженко.
Рішенням Дніпровської міської ради №78/46 від 31 січня 2024 року вулицю Крамського і провулок Крамського в Чечеловському районі міста Дніпра перейменовані на вулицю Миколи Погрібняка і провулок Миколи Погрібняка.