Георгій В’ячеславович Курдюмов (1902-1996) - вчений-металофізик, один із засновників фізичного металознавства. Доктор фізико-математичних наук (1937), професор (1934), академік НАНУ (1939), РАН (1953), Лауреат Державної премії I ступеня (1949 р.), Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1984). Ім’я вченого присвоєно Інституту металофізики НАНУ (1996).
Георгій В’ячеславович Курдюмов народився 14 лютого1902 року у м. Рильськ Курської губернії. Середню освіту отримав у гімназії та єдиній трудовій школі II ступеня. Навчався на фізико-механічному факультеті Петроградського політехнічного інституту (1921-1926 рр.). Ще студентом почав працювати у рентгенівській лабораторії Фізико-технічного інституту. Після закінчення інституту він працював лаборантом, інженером-фізиком, керівником рентгено-металографічної лабораторії. У 1929 році направлений на рік у наукове відрядження до лабораторії професора Г. Закса (Берлінський університет).
Важливий етап його життя і діяльності припав на його перебування у Дніпропетровську. З 1932 року працював у Дніпропетровському фізико-технічному інституті (ДФТІ), у якому очолив відділ рентгенометалографї, заступник директора з наукової роботи (до 1937 р.), директор ДФТІ (з 1937 р.). Одночасно працює у Дніпропетровському державному університеті (ДДУ). Створив у ДДУ першу в СРСР кафедру металофізики (1934 р.) та рентгенографічну лабораторію (1935 р.).
З 1941 року по 1944 рік працював в евакуації у складі Дніпропетровського фізико-технічного інституту (ДФТІ), який був перебазований до Магнітогорська. Брав участь у створенні нових сплавів для танкової броні, підвищенні якості броньових сталей. За досягнуті результати відзначений премією наркомату танкової промисловості (1943 р.). З 1944 року ДФТІ був перейменований в Інститут металознавства та фізики металів й увійшов до складу ЦНДІ ЧорМет. З 1944 року по 1978 рік - директор перейменованого інституту. У 1945 році організував у Києві лабораторію металофізики АН УРСР (нині Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України) і був водночас її директором (1945-1953 рр.). У 1962–1973 рр. - директор-організатор Інституту фізики твердого тіла АН СРСР.
У Дніпропетровську зіграв важливу роль в організації діяльності рентгенівських лабораторій металургійних і машинобудівних заводів, організував Першу Всесоюзну нараду із застосування рентгенівського випромінювання у промисловості. Саме під час роботи у Дніпропетровську зробив узагальнення відносно механізму мартенситних перетворень. В 1980 році відкрив явище термопружної рівноваги у фазових перетвореннях мартенситного типу та ізотермічного перетворення аустеніту в мартенсит. Його відкриття зареєстровано як «ефект Курдюмова» (відкриття СРСР № 239). Георгій В’ячеславович Курдюмов - засновник наукової школи мартенситних перетворення. У своїх дослідженнях вперше у СРСР використав елек¬тронну мікроскопію.
У післявоєнні роки крім вказаних напрямів досліджень займався з’ясуванням фізичної природи жароміцності, заклав основи теорії формування зміцненого стану. Був ініціатором досліджень із застосування радіоактивних ізотопів для вивчення кінетичних явищ у сплавах і дослідження металургійних процесів. Г. В. Курдюмов створив наукову школу з фізичного металознавства. Підготував більше 20 докторів наук та 100 кандидатів наук.
Георгій В’ячеславович Курдюмов - Лауреат Державної премії I ступеня (1949 р.), Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1984). Герой Соціалістичної Праці (1969 р.). Нагороджений багатьма орденами і медалями - п’ять орденів Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора.
Він отримав широке світове визнання. Обраний членом багатьох академій і наукових товариств світу, зокрема, нагороджений Великою медаллю Ле-Шательє - вищою нагородою Французького металургійного товариства (1966 р.), Іноземний член Академії наук НДР (1969 р.). Почесний член Національної інженерної академії США (1977 р.), почесний член японського інституту металів (1976 р.).
У 1997 році НАНУ заснувала премію ім. Курдюмова. Ім’я вченого присвоєно Інституту металофізики НАНУ (1996), у вестибюлі встановлено його погруддя
Георгій В’ячеславович Курдюмов помер 6 липня 1996 року.