Григорій Прокопович Бідняк (1933-2020) - поет, прозаїк, видавець, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України.
Григорій Прокопович Бідняк народився 21 березня 1933 року в шахтарській сім’ї міста Марганця. Закінчив школу, після закінчення працював на шахті, служив в Радянській Армії. Григорій Прокопович майстерно володів словом, писати вірші почав ще зі школи, друкувався у різних збірниках та виданнях. Після служби в армії він повертається в Марганець і влаштовується працювати в міську друкарню. Григорій Бідняк поступає вчитись в у Львівський поліграфічний інститут імені Івана Федорова і невдовзі стає директором міської друкарні. Через деякий час його запрошують працювати до Бердянська на посаду директора міської друкарні. Саме тут відбулися головні події його життя: він став досвідченним керівником поліграфічного підприємства, одружився і народився син.
У 1977 році Григорій Бідняк з сім’єю переїздить в місто Дніпропетровськ, де його призначають директором міської друкарні. Згодом друкарня перетворюється у видавництво «Поліграфіст», де з 1995 року Григорій Прокопович - генеральний директор. В друкарні він працював 25 років. Григорій Бідняк був засновником та головним редактором газети «Літературне Придніпров’я» та театру поезії «Весна».
Григорія Бідняка знали не тільки як директора видавництва, а також як відомого українського поета, автора більше 20 книг віршів, заслуженого працівника культури України, члена Національної Спілки письменників України. Він закінчив заочно історичний факультет Дніпропетровського університету, його цікавила історія України, історія української і зарубіжної літератури. Це сприяло тому, що історія України, доля українського народу, його героїчна боротьба за право мати свою державу, свою культуру, свою мову - стає головною темою творчості поета.
Григорій Бідняк є автором поетичних збірок: «Слово для спраглих», «З Україною в серці», «В стражданні та любові», «Молитва перед іконою України», «Прийде час», «Під стягами волі», «Місто скарбів», «Вербовий край», «Біль», «Якби ми власний розум мали», роману «Вінчальна ікона», «Месія», «Планида», «Долею гартовані», книжок для дітей «Шахтарчата», «Літечко», «Мова світанкова», «Вивчаймо мову. На вірші Григорія Бідняка було написано багато пісень, які увійшли до збірки «Сурми кличуть», «Пісні про маму», «Думка коло Дніпра», «Батькова криниця», «Журавлиний прощання», «Стежками Колишня», «Пісня моя українська», «Співаємо разом», «Срібні дзвіночки», «Дитячий майданчик».
Творчість Григорія Бідняка відзначено Грамотами Національної Спілки письменників України - за видатні успіхи в розвитку української літератури, активну участь у літературному процесі. Нагороджений також Почесним знаком Міністра культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва».
Григорій Прокопович Бідняк помер 18 липня 2020 року.