Олександр Люціанович Бельгард (1902-1992), учений-геоботанік, еколог, засновник нової галузі природознавства «Степове лісознавство», теоретик основ степового лісництва.
Олександр Люціанович Бельгард народився 4 жовтня 1902 року в с. Лентварис Віленської губернії (нині Литва). У 1912 році закінчив народну школу і вступив до гімназії в м. Вільно (нині Вільнюс). У 1914 році його родина переїхала до Катеринославу. Олександр Бельгард вступив до Катеринославського гірничого інституту (нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), паралельно у 1921 році закінчив курси з підготовки лісових техніків.
Він працював у плавнях лісовпорядкувальних партій р. Дніпра та байрачних лісах сходу України, брав участь у реєстрації і впорядкуванні лісового фонду. Олександр Бельгард залишив Гірничий інститут і, продовжуючи працювати в системі лісовпорядкування вступив до Дніпропетровського інституту народної освіти (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), де в 1927 році закінчив агробіологічний відділ. В аспірантурі Українського інституту прикладної ботаніки під керівництвом академіка Г. Висоцького спеціалізувався на лісовій геоботаніці. Одночасно у 1927-1930 рр. викладав біологічні дисципліни у вечірній професійно-технічній школі при заводі імені Петровського (нині ПРАТ «Металургійний завод ім. Петровського «Метал»).
З 1931 року Олександр Бельгард асистент в Інституті соціального виховання, доцент в Інституті професійної освіти, одночасно викладав ботаніку в Дніпропетровській вищій сільськогосподарській школі. З 1933 року - завідувач кафедрою геоботаніки і вищих рослин Дніпропетровського державного університету, в 1934 році - отримав звання доцента, в 1935-1936 рр. і 1947-1949 рр. виконував обов’язки декана біологічного факультету. Від серпня 1941 року до квітня 1944 року із колективом біологічного факультету в евакуації (станиція Іллінська Краснодарського краю (РФ), де викладав біологію у середній школі. Після повернення працював завідувачем кафедри геоботаніки університету, за сумісництвом з осені 1944 року - у Дніпропетровському ботанічному саду.
У 1937 році захистив кандидатську, а в 1951 році - докторську дисертацію «Лісова рослинність південного сходу України», у якій виклав типологію лісів степової зони та
концепціїю екомоформ. Методологія екологічних матриць є розвитком концепції екоморф-біоморф Акімова-Бельгарда (Акімов, 1948; Бельгард, 1950), вона створює основу аналізу екологічного різноманіття, структури та стійкості угруповань живих організмів. Екоморфи відбивають ставлення живих організмів до екологічних факторів. Під керівництвом Г. М. Висоцького організував низку наукових експедицій з вивчення природних лісів Присамар’я Дніпровського. У 1949 році став фундатором Комплексної експедиції з дослідження лісів степової зони України та Молдови. Розробив типологію штучних лісів, яка з 1955 року прийнята за основу Міністерством лісового господарства України для закладення захисних лісів у степу. Комплексною експедицією започатковано Присамарський біосферний стаціонар міжнародний моніторинговий центр з вивчення екології та біогеоценології степових лісів.
Олександр Люціанович Бельгард мав глибокі енциклопедичні знання, широку ерудицію, ораторський талант, феноменальну пам’ять, володів багатьма іноземними мовами, а також мав гарне почуття гумору. Він створив наукову школу з проблем степового лісознавства та лісової біогеоценології, типології природних і штучних лісів степової зони, підготував 7 докторів і 25 кандидатів наук. Він засновник та головний редактор наукового збірника «Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель», автор понад 200 наукових праць, у тому числі 15 книг і брошур. Основні праці: «Основные принципы типологии искусственных лесов степной зоны», «Лесная растительность юго-востока УССР» (1950 р.), «О географическом и экологическом соответствии леса условиям обитания» (1958 р.), «Степное лесоведение» (1971 р.).
О. Л. Бельгард був почесним членом Ботанічного товариства АН СРСР, Почесним членом Ботанічного товариства АН України. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знаком Пошани», 18 років обирався депутатом Дніпропетровської міської ради.
Олександр Люціанович Бельгард помер 22 серпня 1992 року.