Олександр Петрович Чекмарьов (1902-1975) - науковець у галузі обробки металів тиском, засновник української наукової школи прокатників, професор (1934), доктор технічних наук (1941), академік АН УРСР (з 1948), академік АН СРСР (з 1968), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1962).
Олександр Петрович Чекмарьов народився 12 вересня1902 року в с. Велика Знам’янка Мелітопольського повіту, Таврійської губернії (нині Василівський район, Запорізької області). У 1919 році Олександр Чекмарьов закінчив Мелітопольське реальне училище і подав документи до Катеринославського інституту народної освіти (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) на хімічне відділення. Він навчався у Катеринославському ІНО у 1921-1922 роках. Під час навчання Олександра Чекмарьова зацікавила металургія, він вирішив стати інженером металургом. Після зустрічі з вченими металургами А. П. Виноградовим і П. Г. Рубіним перейшов на другий курс металургійного факультету Катеринославського гірничого інституту (Дніпропетровський гірничий інститут, нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), який закінчив у 1927 році.
У 1925-1930 роках працював інженером на Дніпропетровському металургійному заводі імені Г. І. Петровського (нині ПрАТ «Дніпровський металургійний завод»). Незабаром Олександра Петровича призначили заступником начальника рейко-балочного цеху. З липня 1930 року - доцент кафедри обробки металів тиском (ОМТ) Дніпропетровського металургійного інституту (Національна металургійна академія України, нині Український державний університет науки і технологій ). У 1931 році отримав посаду завідувача кафедри обробки металів тиском (ОМТ ДМетІ), яку раніше займав його вчитель А. П. Виноградов. Посаду завідувача кафедри він обіймав до 15 липня 1974 року. У 1931-1941 рр. та 1947-1953 рр. одночасно працював деканом технологічного факультету. З 1934 року - професор Дніпропетровського металургійного інституту.
У 1934 році опублікував першу монографію «Рейки. Їх служба, якість і виробництво». Створив найбільшу в країні прокатну лабораторію напіввиробничого типу. У 1936 році опублікував перший підручник «Курс прокатки». Захистив докторську дисертацію в Ленінградському політехнічному інституті (1940 р.). Обраний дійсним членом Академії наук УРСР (1948 р.) У 1948-1970 рр. по сумісництву очолив прокатне відділення Інституту чорної металургії (нині Інститут чорної металургії імені З. І. Некрасова НАН України). У 1963 році брав участь у Всесвітньому конгресі прокатників (Польща). У 1968 році обраний академіком Академії наук СРСР.
Наукові дослідження вченого стосуються розробки основ прокатки металів, рейкового, трубо-, сорто- і листопрокатного виробництв. Розробив новий метод автоматичного регулювання налаштування валків прокатних станів. Запропонував нові формули для розрахунків розширення і тиску металу. Проводив дослідження з підвищення продуктивності прокатних станів і точності прокату, освоєння виробництва економічних профілів, розробки процесу безперервної прокатки.
Олександр Петрович Чекмарьов здійснив значний внесок у розвиток теорії та технології прокатного виробництва. Він створив відому всьому світу дніпропетровську школу прокатчиків. Майже 40 років був незмінним керівником створеної ним наукової школи. Характерною рисою діяльності науково-технічної школи О. П. Чекмарьова був тісний зв’язок науки та виробництва, участь у освоєнні та вдосконаленні технології і обладнання більшості прокатних станів СРСР - Криворіжсталі, Макіївки, Запоріжсталі, Азовсталі. Роботи Олександра Чекмарьова отримали визнання та впроваджені на Південному машинобудівному заводі, на металургійному комбінаті «Криворіжсталь», на Нікопольському Південнотрубному заводі. В кінці семидесятих років завдяки його зусиллям на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі було відкрито філію галузевої трубної лабораторії ДМетІ.
Олександр Петрович Чекмарьов - автор 25 монографій, понад 500 наукових статей, понад 40 авторських свідоцтв на винаходи. Наукові праці Олександра Чекмарьова сприяли розвитку теорії і практики прокатної справи. Одночасно з науково-дослідною роботою проводив педагогічну діяльність. За період завідування кафедрою (44 роки) підготував близько 4 000 інженерів-прокатників, 127 кандидатів і докторів технічних наук.
Олександр Петрович Чекмарьов удостоєний урядовими нагородами, Лауреат Державної премії СРСР (1941, 1949), Державної премії УРСР (1970). Йому присвоєно почесне звання заслужений діяч науки і техніки УРСР (1962). За заслуги у галузі обробки металів тиском Чекмарьову було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці (1972).
Олександр Петрович Чекмарьов помер 11 березня 1975 року.
27 липня 1975 року - одну з гірських вершин Паміру назвавали на честь О. П. Чекмарьова - «пік Академіка Чекмарьова».
12 березня 1976 року - на будинку металургійного інституту встановили меморіальну дошку на честь О. П. Чекмарьова (скульптор Е. М. Курильов).
1976 року - на честь Академіка Чекмарьова названо вулицю в самому центрі вузівського району Дніпра.
12 березня 1977 року - на 75-річчя з дня народження О. П. Чекмарьова, на могилі вченого встановлено пам’ятник (скульптор Ю. П. Павлов).