Вулиця Попова в місті Дніпро перейменована на честь Івана Їжакевича (1864-1962), народного художника України, живописця і графіка.
Іван Сидорович Їжакевич народився 18 січня 1864 року у селі Вишнополі Уманського повіту Київської губернії (нині село Вишнопіль Звенигородського району Черкаської області). У дванадцятирічному віці вступив до іконописної школи при Києво-Печерській лаврі. З 1882 року продовжив навчання у художній школі Миколи Мурашка. Іван Їжакевич не тільки навчався, а деякий час викладав і брав участь у реставрації фресок ХІІ століття Кирилівської церкви. У 1884 році його прийняли вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв. З 1887 року співпрацював з петербурзькими журналами, де друкував свої малюнки. У 1895 році отримав свідоцтво про право викладання рисунку у середніх навчальних закладах.
В пошуках історичних і побутових матеріалів для своїх композицій Іван Їжакевич багато подорожував Україною. Художника захоплювала історія, його увага була зосереджена переважно на козаках Запорозької Січі, на їхньому побуті й участі у воєнних діях («Запорожець», «Максим Залізняк», «Запорожець у зимовому одязі», «Прийом новобранця», «На дозвіллі», «Готування запорожців до походу», «Український кобзар»). Іван Їжакевич розписав меморіальний комплекс «Козацькі могили», де увічнено подвиг козаків у битві під Берестечком.
Найбільше часу художник приділяв малюванню пейзажів. Його цікавили народні звичаї, сільське весілля, життя пасічників, лірників, писанкарів («Весільні подарунки молодим», «Попутники (на Дніпрі)», «На пасіці», «Вечір на хуторі», «Дідова хата», «Чумак», «Сліпий лірник з поводирем»).
Іван Їжакевич виконав настінні розписи у трапезній і Всесвятській церкві Києво-Печерської лаври, у Покровській і Борисоглібській церквах, Свято-Катерининському і Успенському соборах. Він розписав Брянську церкву в Катеринославі та Троїцький собор. На жаль його розписи у Брянській церкві не збереглися.
Іван Сидорович займався викладацькою і громадською діяльністю. Художник брав участь у виставках, створював картини для краєзнавчих та історичних музеїв - «Торг невільниками в Туреччині»», «Битва чернігівського князя Чорного з древлянами», «Битва запорожців з шляхтою». Він ілюстрував підручники та літературні твори - збірки І. Франка, драму-феєрію Л. Українки «Лісова пісня, М. Коцюбинського «Фата моргана», І. Котляревського «Енеїда». Окремий розділ творчості становлять картини з життя Тараса Шевченка та ілюстрації до твору «Кобзар». Першу з них він створив у 1894 році і малював до кінця життя. Вершиною його Шевченкіани - майже двісті робіт - є ілюстрації до ювілейного видання «Кобзар» 1939 року. Його вважають фундатором української книжкової графіки. Він також малював театральні декорації. В останні роки співпрацював з Федором Коновалюком (живописець, колорист, ілюстратор).
Твори заслуженого діяча мистецтв України, народного художника України прикрашають зали багатьох музеїв як України та і за кордоном.
Іван Їжакевич помер 19 січня 1962 року у Києві.
31 січня 2024 року рішенням Дніпровської міської ради №78/46 вулиця Попова в Новокодацькому районі міста Дніпра була перейменувана на вулицю Івана Їжакевича.