Вулиця Павла Скоропадського знаходиться у північній частині Центрального району м. Дніпро. Починається від перехрестя з проспектом Дмитра Яворницького (поруч парк Лазаря Глоби), перетинається з вулицею Князя Ярослава Мудрого, закінчується на перехресті з Січеславською набережною. У 1860-1870-тих роках вулиця починалася від проспекту, за нею закріпилася назва «Фабрична». Назва (можливо) була пов'язана з суконною фабрикою - підприємством, яке займало район від вокзалу до вулиці Фабричної (1794-1837 рр.). У першій половині 1890-х років після спорудження великого театру М. С. Копилова, вулицю почали називати «Театральна». У 1896 році пожежа знищила театр, тому вулиці було присвоєно ім'я Федорова (Сергій Петрович Федоров (1869-1936), видатний хірург, професор). Після Другої світової війни назву вулиці стали отожнювати з Олексієм Федоровичем Федоровим, партизаном і секретарем підпільного Чернігівського обкому. У 1958 році її перейменували на «Фестивальну», назва увічнила фестиваль молоді та студентів 1957 року. У 1964 році «Фестивальна» отримала назву на честь льотчика Михайла Степановича Столярова - нашого земляка, який загинув у 1943 році під час визволення міста. 23 жовтня 2010 року на вулиці відкрили пам'ятник-бюст Столярову (скульптор Юрій Щедров). 26 липня 2024 року розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації вулицю Столярова перейменувано на вулицю Павла Скоропадського.
Спочатку Фабрична не мала виходу до р. Дніпро, на вулиці стояли невеликі приземкуваті будиночки. В переважній більшості працювали кустарі-шевці. Знаходився миловарний завод італійських підприємців «Петті і К», млини братів Гезе (пізніше комбікормовий завод). На розі Фабричної і Петроградської (Ленінградська, нині Ярослава Мудрого), навпроти електростанції, знаходилася зубна лікарня Езау. На місці нинішнього коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури була швейна майстерня Срібного. Поруч також знаходився завод «Червоний металіст», який виготовляв сільськогосподарський інвентар, ліжка, бочкотару. В кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. на вулиці були збудовані прибуткові будинки та особняки. Згідно з «Списком домовласників м. Катеринослава» 1913 року, три будинки на вулиці належали сімейству Гезе. На початку XX століття одну з будівель займав губернський Статистичний комітет.
У 1897 році на розі проспекту і Фабричної вулиці підприємець Зайлер збудував дерев'яну будівлю кінотеатру, який отримав назву «Електро-біоскоп Зайлера». У 1913 році будівля «біоскопу» згоріла. Незабаром на вулиці Фабричній брати Гезе збудували кінематограф «Гігант». Після 1917 року будинок використовувався як театральне приміщення. У 1926 році відкрився кінотеатр «Красный факел», пізніше перейменований на «Рот-фронт», після Другої світової війни - кінотеатр «Батьківщина» («Родина»). У 1963 році кінотеатр був реконструйований та змінив свій зовнішний вигляд. Його фасад було облицьовано керамічними плитками, прикрашено мозаїчним розписом. Поруч виріс корпус першого в Дніпропетровську Панорамного кінотеатру (нині Боулінг-клуб «Панорама») на 950 місць. У 1970-х - за проєктом Павла Нірінберга було реконструйовано кінотеатр «Батьківщина» («Родина»). Навесні 2013 року кінотеатр закрився, а за кілька років у будівлі було відкрито ресторан «Старгород» з міні-пивоварнею.
Після Другої світової війни на вулиці було споруджено учбові і житлові корпуси Дніпропетровського енергобудівельного технікуму (нині Дніпропетровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури), чотириповерхову будівлю міської поліклініки №1, «висотку» обласного статистичного управління. На розі вулиці і Проспекту знаходиться п'ятиповерховий будинок у стилі «сталінський ампір», збудований у 1953 році за проєктом архітектора В. Яковлєва. Центральна частина будівлі має сім поверхів та округлий фасад, прикрашений витонченою колонадою. Фотографію будівлі розміщували у всіх фотоальбомах міста.
Вулицю Павла Скоропадського прикрашає широкий бульвар, який розділив перший квартал вулиці на дві частини, кожна з яких - зі своїм відокремленим транспортним рухом. У вересні 2003 року на День міста на вулиці відкрито фонтан «Амур» та Алею Закоханих. На алеї навіть є спеціальна лавочка для тих, хто призначив тут побачення і чекає на другу половинку - «лавка виснажливих очікувань». Поруч із фонтаном є мідний рушник з відбитками двох різних ніг - чоловічий та жіночий.
На вулиці знаходяться: Головне управління статистики у Дніпропетровській області (буд. №3), Дніпровський державний коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури (буд. №8), ресторан-пивоварня «Старгород», боулінг-клуб «Панорама» (буд. №1), а також будинки, аптеки, магазини, кафе. Дорогою в основному курсують тільки легкові автомобілі.
Будівля кінотеатр «Батьківщина» («Родина») (нині ресторан «Старгород»)
Найстаріший кінотеатр міста «Батьківщина» («Родина») не раз за всю свою історію змінював назви та образ. Раніше він був відомий як «Гігант», потім «Червоний факел», «Рот фронт», потім «Атріум», і «Батьківщина» («Родина»).
У 1913 році на місці, де раніше знаходився біоскоп Зайлера, знищений пожежою, брати Гезе зводять новий кінотеатр під назвою «Гігант». У післяреволюційний період «Гігант» націоналізували, а 1922 року його перейменували на «Червоний факел». У 1931 році кінотеатр перейменували на «Рот Фронт» і деякий час використовували як театральний майданчик. Свої номери тут репрезентували відомі артисти того часу: Ляля Чорна, Ізабелла Юр'єва, а також Леонід Утьосов зі своїм джазом. В кінотеатрі тривалий час йшли фільми «Путівка в життя», «Веселі хлопці», «Чапаєв».
У роки німецької окупації кінотеатр звався «Атріум». А після звільнення міста кінотеатру дали назву «Батьківщина» («Родина»), яке закріпилося за ним на всі наступні роки. У 1960-х роках кінотеатр реконструюють, фасад будівлі прикрашають зображенням Батьківщини-матері з керамічної мозаїки. У 1972 році знову сталася пожежа.
У 1973 році кінотеатр «Батьківщина» був реконструйований за унікальним проєктом архітектора Павла Нірінберга, кінотеатр чудово вписався в міський ландшафт, зберігши при цьому власний стиль. Внутрішнє планування та зовнішня об'ємно-просторова композиція будівлі була перебудована, збережено лише капітальні стіни будівлі. Розширене фойє широкою вільною смугою обвило залу для глядачів. Усунення геометричних осей двох основних об'ємів відповідало зламу проспекту - таким чином, містобудівна ситуація знайшла відображення в архітектурній композиції будівлі. Відкриті виносні сходи і об'єм кінобудки, що виступає, сприяв різноманітності фасадів, вертикальні прорізи віконних отворів розділяли стіну, що виходила на проспект Карла Маркса (нині Дмитра Яворницького). Щоб віконні отвори композиційно підкреслити, засклені поверхні вікон розгорнуті під кутом до площини фасаду, утворюючи зламаний контур.
У зовнішній обробці стін штукатурка «під шубу» грубої фактури, розсічена візерунком вертикальних смуг і покриває архітектурні об'єми будівлі. Об'ємно-просторова композиція збагачена художньо виразними декоративними засобами. Пластична обробка стелі стала провідною темою художнього оформлення інтер'єру. Колони, що впираються в центри окремих воронок, перестали бути головними об'єктами зорового сприйняття. Інтер'єр ілюзорно розширив свої межі, пластично та просторово збагативши композицію будівлі.
Після оновлення кінотеатр отримав дві глядацькі зали із сучасною акустикою та дизайном. Завдяки унікальності проєкту кінотеатру - він вважалася одним із найкращих кінотеатрів СРСР.
15 вересня 2011 року - у рамках міжнародного фестивалю «Дніпро-Сінема» на фасаді кінотеатру «Батьківщина» («Родина») відкрито меморіальну дошку фундатору українського кіно, катеринославському кінооператору та режисеру Данилу Сахненку. На меморіальному знаку немає зображення кінорежисера - його портрет дослідникам поки що не вдалося знайти.
У березні 2013 року кінотеатр було виставлено на продаж. В оголошенні було вказано ціну - 5 мільйонів доларів.
У 2017 році історія найстарішого кінотеатру міста завершилася. Нині в цій будівлі знаходиться ресторан-пивоварня «Старгород».
Цікаві факти
Довжина вулиці 550 метрів, всього два квартали. Вона починається від перехрестя з проспектом Дмитра Яворницького та закінчується на перехресті з Січеславською набережною.
Вулиця була одним із центрів поселення катеринославських менонітів - німецькомовної релігійної групи, яка сповідувала протестантську релігію. У 1851 році засновано першу менонітську школу, яка служила і молитовним будинком.
На млинах Генріха та Якова Гезе у 1902 році працювало 60 робітників, виробляли 7 сортів борошна на 900 тисяч рублів.
Кінотеатр «Родина» змінив п’ять назв: «Електробіоскоп Зайлера», «Гігант», «Рот Фронт», «Атріум», «Родина». Сьогодні – це чеська пивоварня «Старгород».
Кінотеатр «Родина» - був один із найбільших в Україні кінотеатрів. Три зали, розраховані на 2000 місць щорічно відвідували 2,5 мільйони глядачів.
Поруч із кінотеатром «Родина» знаходився перший в області та третій у країні, після Києва та Одеси, панорамний кінотеатр - Панорама (1959 р., проєкт архітектора Лева Ветвицького).
У 1964 році дніпровський архітектор Володимир Васильович Самодрига виконав проєкт спортивної зали для технікуму по вулиці Столярова, 8.
В кінці 80-х років кафе навпроти кінотеатру «Родина» стало знаковим місцем. В кафе можна було зайти після сеансу, відпочити, поговорити і обов'язково взяти морозиво з шоколадною стружкою. Хтось брав ще сосиски, хтось просто склянку газованої води з автомата. Кафе з'явивилося після закінчення Другої світової війни. У 1950-1960-х роках воно мало назву - «Води, морозиво». Можна було випити сік чи з'їсти морозиво в металевих креманках, щедро полите варенням чи посипане горішками. Наприкінці 1960-х у меню додалися варені сосиски з гірчицею у шматку сірого хліба - місцевий аналог хот-догу. У середині сімдесятих років заклад називався «Кафе», і до солодощів та молочного коктейлю тут додалися пельмені. У дев'яності студенти називали кафе «Труба». У двохтисячному кафе назвали «Метрополь». В закладі можна скуштувати піцу, салати, супи та різні італійські страви.
Алея закоханих - це одна із візитівок міста. Тут призначають побачення, проводять фотосесії. За доволі невеликий час існування Алея закоханих з Фонтаном Романтичних побачень або «Амуром» обросла легендами:
- для закоханих вважається гарною прикметою посидіти на борту фонтана обличчям до Амуру, з ногами, опущеними в басейн;
- прийнято наступати нареченому і нареченій одночасно на мідний рушник для молодят;
- мідний рушник має магічну силу примирювати посварених закоханих і навіки з’єднувати люблячі серця;
- можна зустріти своє кохання та вийти заміж за допомогою чар Алеї закоханих;
- від прогулянок алеєю зникає осіння депресія.