Крутогірний узвіз - вулиця в Соборному районі міста Дніпро. Крутогірний узвіз починається від вулиці академіка Сергія Єфремова й спускається до Січеславської набережної.
Спочатку вулиця називалася Крутогірна, бо вона починалася з крутого схилу Соборної гори у бік річки Дніпро. В радянський час вулиця перейменована на вулицю Рогальова (Рогальов Федор Федорович (1891-1937), воєначальник часів громадянської війни (1917-1921), командир 7-го стрілецького корпусу, штаб якого розташовувався в місті). 24 листопада 2015 року розпорядженням дніпропетровського міського голови №882-р «Про перейменування топонімів» вулицю перейменовано на Крутогорний узвіз.
Вулиця спускається у низину, найстарішу частину міста, де до перенесення Катеринослава з річки Кільчені, з середини ХVІІІ століття знаходилася козацька слобода Половиця. Вулиця Крутогірна почала формуватися у другій половині XIX століття, коли вздовж Новодворянської (Дзержинського, нині Володимира Вернадського) і Потьомкінської (Ворошилова, нині Сергія Єфремова) вже зводили перші споруди.
Вулиця позначена на карті 1850 року і на ній навіть вказано кілька будинків, у верхній її частині, вище нинішньої вулиці Володимира Вернадського. Починаючи від вулиці Сергія Єфремова між будинками №9 та №11 Крутогірна спускалася вниз до Успенської площі (площа Дем’яна Бідного, нині Успенська) та вулиць Ливарної та Ломаної, що простягалися до Набережної.
Одна з перших будівель у нагірному районі належала Анастасії Харченко, потім її дочці Надії Галич, яка збудувала на суміжній ділянці невеликий готичний особняк (Рогальова, 1), а верхній будинок здавала в оренду. У 1890 році на протилежному боці на розі вулиць Сергія Єфремова, 11 та Крутогірний узвіз, 2 збудовано особняк червоної цегли, садибу губернського архітектора Ю. Харменського. У 1902 році збудовано Губернську Земську Управу - один із найкращих будинків у місті, приклад еклектики з використанням ліпного декору.
На початку XX століття були збудовані прибутковий будинок №7 в стилі модерн і особняк (будинок 4) - єдиний приклад неоруського стилю в архітектурі. В ході перебудови у будинку №4 було збережено лише дві стіни, різьблені двері головного входу та кований ажурний навіс над ними. Будинок № 5 - останній у місті дерев'яний двоповерховий житловий будинок катеринославської доби. Він єдиний приклад дерев'яного прибуткового будинку, що зберігся: цоколь з червоної цегли пофарбовано, зберігся різьблений дерев'яний декор над вікнами верхнього поверху. На Крутогірному узвізі, 12 розташовано будинок Мордковича, який збудовано за проєктом Красносельського у 1913 році, один із найкращих у місті прикладів архітектури неокласицизму. В будівлі № 16 була розташована Катеринославська ветеринарно-бактеріологічна станція, за радянської часу - Дніпропетровська біофабрика.
У1968 році збудовано Планетарій (Крутогорний узвіз, 10). В 2018-2020 роках він був капітально реконструйований. Модернізований Планетарій Noosphere 2.0 - це сучасний науково-просвітницький центр астрономії, науки й техніки. На вулиці знаходиться Академія митної служби, Дніпровський телетеатр. Збудовано сучасні житлові комплекси «Дует» (№28, 2013 р.), «Будинок Крейніна» (№33, 2005 р.) - з яких відкривається вид на річку Дніпро та Монастирський острів. На вулиці розташовані магазини, перукарні, туристичні агентства.
Будинок Губернської земської управи (Крутогірний узвіз, 21)
У центрі Дніпра, біля Успенської площі, розташована одна з найцікавіших та найгарніших будівель Дніпра, колишнього Катеринослава. Це - земська управа, яка будувалася у декілька етапів. Будинок Губернської земської управи - визначна пам'ятка катеринославської архітектури середини XIX - початку XX століть. Будинок має статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Це цілий комплекс із трьох частин, побудованих у різний час та у різних стильових напрямах.
Основну частину будівлі, що виходить фасадом на Крутогірний узвіз, побудовано у 1900-1902 роках за проєктом невідомого архітектора. В офіційних документах на той час будівля іменувалося Земським будинком. Історія існуючого комплексу розпочалася в середині XIX століття, коли було збудовано особняк Захаріна - у стилі провінційного класицизму (нинішній кутовий корпус). Його авторство документально не встановлено, але в краєзнавчій літературі висловлювалися припущення, що його збудував відомий архітектор Олександр Тон чи його брат, харківський архітектор Андрій Тон. Аналогів будівлі Земського будинку в Катеринославі не було, тому вона стала архітектурною домінантою цього району.
У 1863 садиба значилася за Мануїлом Захаріним, а невдовзі перейшла до його сестри Надії Савоїні. Нова власниця вважала за краще здати будинок в оренду Міністерству внутрішніх справ для розміщення квартири та канцелярії катеринославських губернаторів. В різні часи в будинку жили три губернатора Катеринослава: Григорій Вевель фон Крігер, Василь Дунін-Борковський та Іван Дурнов. На початку 1870-х років Надія Савоїні ухвалила рішення продати свою садибу. У 1873 році колишній особняк Захаріна придбало Губернське земство.
Активний розвиток земських структур призвів до того, що в 1900-1902 рр. по вулиці Крутогірній (Рогальова, нині Крутогірний узвіз), був споруджений монументальний новий корпус «Земського дому» в стилі еклектики. Третя частина Земського будинку добудована у 1907 році на Успенській площі. Це - секретарський корпус. Слід відзначити багатий декор та внутрішню оздобу земської управи При будівництві будинку використано антропоморфний та зооморфний декор, було зображено Зевса - старшого серед богів на Олімпі. Можливо, така алегорія була обумовлена функціональним призначенням будівлі, місцевого «земського Олімпу», де вершилися долі Катеринославщини в першу чверть XX століття. Усього голів Зевса на фасаді по вулиці Рогальова було 16, збереглося лише 12. З них було 12 - на головному фасаді, та 4 - на частині фасаду, зверненої у двір. Характерно, що на дворовій частині збереглася лише одна голова, а три просто зняті. Одна голова відсутня на головному фасаді.
У катеринославській архітектурі на межі XIX-XX століть була дуже поширена «левова тема» у декорі будівель, відгалуженням якої були химери. Але вони зустрічалися набагато рідше. На будівлі Земського будинку як декоративний зооморфний елемент, зображені химери. Вони «заховані» під консолями колон другого поверху так, що не одразу впадають у вічі. Таких химер на фасаді Земського будинку - 12. У будинку був зал засідань з незвичайною ліпниною і мармурові парадні сходи.
До 1925 року в будівлі були розташовані губернський відділ народного господарства, відділи окружного виконкому. З 1925 року до 1990 року - розгорнуті штаби військових підрозділів. З 1991 року будинок не експлуатували 20 років.
У 2019 році будівлю колишньої Губернскої Земскої управи відреставрували. Нині в будівлі знаходиться Центр сучасної культури, офіційне відкриття якого відбулося у жовтні 2020 року. Центр сучасної культури у Дніпрі (Dnipro Center for Contemporary Culture або DCCC) - культурна інституція, яка створює проєкти у сфері сучасного мистецтва, медіа, урбаністики та неформальної освіти. Платформа для міжнародного співробітництва, досліджень та роботи з міськими спільнотами. Наразі DCCC об’єднує кілька резидентів: громадську організацію Культура Медіальна, галерею Артсвіт та французький центр Альянс Франсез.
Прибутковий будинок (Крутогірний узвіз, 5) - найстаріший деревяний будинок
На розі сучасних вулиць Володимира Вернадського та Крутогірного узвозу у 1860-х роках була побудована велика садиба. В 60-их, 70-их роках XIX століття власницею садиби була дворянка Ольга Миргородська. У 1871 році садибу купує Софія Іванівна Ковалевська - донька генерал-майора Івана Синельникова, яка належала до однієї з найбільш багатих родин катеринославського дворянства. У1898 році у будинку Ковалевського знаходилося Катеринославське відділення Дворянського земельного та Селянського поземельного державних банків.
Вірогідно, що саме під розміщення банківських відділень на території садиби було зведено корпус дерев’яного прибуткового будинку на два поверхи на високому мурованому цокольному поверсі. Його первісне призначення - розміщення квартир службовців банку. У 1890-ті роки мурований будинок такого розміру споруджувався півтора-два будівельні сезони через необхідність дати просохнути кладці й тинькуванню. Дерев’яний корпус, як правило, споруджувався за кілька місяців. Також вірогідно, що при спорудженні будинку був використаний мурований цокольний поверх більш ранньої будівлі.
Автор проєкту, на сьогодні, не встановлений. У вирішенні фасаду будинку з імітацією фахверкової структури досить помітний вплив, розповсюджених у 1890-х роках проєктів різних архітекторів. Найбільш багате оздоблення має головний фасад орієнтований на Крутогірний узвіз, який прикрашений різьбленими вставками над вікнами. Над центральним вікном другого поверху, під невисоким щипцем, у картуші розміщена монограма власника «ВК».
Банк орендував приміщення у будинку С. І. Ковалевської не довго. У 1900-ті роки особняк ймовірно займали самі Ковалевські. Прибутковий будинок здавався в оренду.
По смерті С. І. Ковалевської, садиба перейшла у спільну власність братів Олександра, Миколи та Сергія Вікторовичів Ковалевських. 23 грудня 1911 року катеринославська садиба, перейшла у повну особисту власність Сергія Вікторовича Ковалевського.
Дерев’яний прибутковий будинок на території садиби здавався в оренду. У 1912-1917 роках у ньому проживав член Катеринославського окружного суду Олександр Карпов. У 1912 році проживали Лабинський та Волчанський. За купчою від 18 квітня 1916 року Сергій Ковалевський продав свою катеринославську садибу, яка в цей час вже мала адресу: Крутогірна вулиця № 5 купцю Євелю-Берко Юделеву Шварцу.
З початку 1920-х років особняк і прибутковий будинок були перепрофільовані у комунальні квартири з покімнатним розселенням. З наявних документів встановлено, що під час бойових дій 1941-1944 років колишній особняк і прибутковий будинок зазнали мінімальних втрат. Дерев’яний будинок є останнім корпусом колишньої садиби С. І. Ковалевської, більша частина якої була знесена у середині 1950-х років. Нині будинок житловий.
Важливе значення будинку для історії забудови міста, як єдиного збереженого дерев’яного прибуткового двоповерхового будинку, було встановлено у 1986 році під
час робіт по класифікації історичної забудови міста.
Розпорядженням Голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12 квітня 1996 №158-р прийнято рішення про взяття на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення №5.
У 2007 році у затвердженому історико-опорному плані м. Дніпропетровська корпус внесений у переліку «щойно виявлених пам’яток архітектури місцевого значення» під назвою «Прибутковий будинок».
23 серпня 2019 року статус будинку підтверджено наказом Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністарції № 81.
Цікаві факти
Крутогірний узвіз - вулиця у місті Дніпро, що починається на Горі й спускається у Каміння (Соборний район) й Половицю (Шевченківський район м. Дніпро). Довжина вулиці - 1000 м.
Надія Савоїні власниця будинку (Крутогірний узвіз, 21) вважала за краще здати його в оренду Міністерству внутрішніх справ для розміщення квартири та канцелярії катеринославських губернаторів. Будинок служив трьом губернаторам Катеринослава: контр-адміралу Григорію Вевель фон Крігеру, дійсному статському раднику, камергеру Василю Дуніну-Борковському та дійсному статському раднику Івану Дурнову.
Особняк Надії Галич (Крутогорний узвіз, 1) у 1920-х - на початку 1930-х рр. використовувався як житловий. З 1932 року будинок стає резиденцією перших секретарів Дніпропетровського обкому партії. До 1937 року в ньому мешкав М. Хатаєвич (радянський партійний і державний діяч, у лютому 1933 - березні 1937 року - 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У). У 1941-1943 рр. використовувався під резиденцію штадскомісара, а з 1943 року знов стає резиденцією перших секретарів. У ньому жили Л. Брежнєв, А. Кириленко, В. Щербицький. У будинку знаходився клуб спортивного покеру «Marshall Hall.
Будівлю на Крутогірному узвозі, 5 вважають найстарішим дерев'яним будинком міста. Існує легенда, що його захищають чари чаклунки. Нібито якось у двері до багатіїв постукала циганка з маленькою дитиною на руках і попросила їжі, але господарі її грубо прогнали. Після цього скиталиця прийшла до будиночка служниць, де її потай нагодували та дали переночувати. Перед виходом вона прошепотіла якісь заклинання і сказала, що цей дерев'яний будинок, де її прийняли, простоїть віки, а будинок, де править жадібність і порок, зруйнує вогонь.
30 серпня 1968 року у Дніпропетровську відкрито планетарій (Крутогірний узвіз, 10). Будівля була спеціально спроєктована для розміщення планетарію. Проєкт планетарію створили працівники інституту «Укрдіпромез». Це була унікальна будівля зі скла, бетону та сталі. У 2018 році його було закрито на реконструкцію. Проєкт із модернізації планетарію реалізувала ГО «Асоціація Ноосфера» спільно з Аерокосмічним музейним центром культури та освіти молоді. Зовнішнє оформлення планетарію зазнало кардинальних змін. Новий сучасний купол не має жодних стиків. Також встановлено 6 LED-проєкторну проекційну систему, яка дозволяє демонструвати відео в потужних форматах з ефектом присутності.
Біля планетарію в Дніпрі встановлено міні-скульптуру «Дніпровська ракета», яка є частиною проєкту «Відчуй Дніпро» (історія міста у бронзових мініскульптурах, що символізують історію Дніпра). Бронзова скульптура була відкрита у січні 2021 року, вона символізує космічну столицю України.