На будівлі колишньої книгарні Єгорова (нині - проспект Дмитра Яворницького, 40) встановлено меморіальну дошку українському поету, етнографу та фольклористу Івану Івановичу Манжурі. У 1884–1890 роках він був частим відвідувачем цієї книгарні.
У місті побутує цікаве повір’я: якщо студент перед заліком чи іспитом підійде до скульптури Івана Манжури та попросить допомоги, під час перевірки знань він не лише нічого не забуде, а й «згадає» навіть те, чого не вчив.
Книгарня родини Єгорових із загальнодоступною бібліотекою та читальною залою була одним із важливих культурних осередків Катеринослава. Фактично вона стала першою публічною бібліотекою міста. Тут збиралися представники творчої інтелігенції, обговорювали літературу, нові видання та культурні події.
Власник книгарні Олександр Єгоров підтримував Івана Манжуру, допомагаючи йому матеріально та сприяючи виданню його творів. Завдяки цій підтримці у катеринославській друкарні окремими книжками побачили світ оповідання Манжури «Як чорт кусочок хліба одслужував» та «Лиха година», надруковані під псевдонімом Іван Калічка. Ці видання вважаються одними з перших дитячих книжок українською мовою, виданих у нашому місті.
Саме тому Івана Манжуру часто називають першим дитячим письменником Придніпров’я. Через книгарню Єгорова також поширювалися його твори, зокрема збірка «Степові думи та співи», видана у Харкові.
Поет активно співпрацював із катеринославськими газетами «Степ» та «Катеринославський ювілейний листок». У 1885–1886 роках він створив один зі своїх найвідоміших творів — казку-поему «Тремсін-богатир», у якій оспівано героїзм і відвагу запорозьких козаків.
Манжуру та родину Єгорових поєднувала щира дружба і спільна любов до літератури. Деякий час поет мешкав у їхньому будинку, де знаходив підтримку та прихисток у складні періоди життя. Діти особливо любили його за захопливі розповіді про казки, легенди та бувальщини. Саме до книгарні, де він часто бував і певний час жив, надходила адресована йому кореспонденція. Тут він також мав змогу знайомитися з новими книжками та періодичними виданнями.
Цікаво, що згодом у цій будівлі у 1908–1911 роках та 1914 році діяла дитяча бібліотека родинно-педагогічного гуртка, а у 1946 році працювала крамниця Книгокультторгу № 2.