Микола Васильович Биков (1857-1917), журналіст, видавець, громадський діяч, критик, член товариства «Просвіта»
Микола Васильович Биков народився в 1857 році в селі Мануйлівка (нині в складі Дніпра). Навчався на історико-філологічному факультеті Санкт-Петербурзького університету. У 1877 році М. В. Бикова за зв'язок з народниками виключили з університету та вислали до Катеринославу.
Микола Васильович Биков був активний діяч катеринославської української громади. З 1906 року входив до складу першої Катеринославської «Просвіти» . Він один із фундаторів наукового товариства та Катеринославської ученої архівної комісії. 19 лютого 1902 року на загальних зборах Мануйлівської «Просвіти» разом з іншими місцевими поміщиками був обраний почесним членом товариства «за матеріальну допомогу товариству». Як землевласник він мав у Йосипівській волості 111,69 десятин землі.
Микола Биков зробив вагомий внесок у розвиток української преси та культури нашого краю на межі XIX–XX століть. У 1898-1901 видавав газету «Приднепровье» (з 1899 виходила під назвою «Днепровская молва»), яку за публікацію недозволених цензурою матеріалів було закрито. У 1906 році редагував тижневик «Добра порада», який видавала літературна секція «Просвіти». Це перша українська газета в Катеринославі. Протягом лютого-березня 1906 року вийшло лише чотири номери. Тижневик поширював серед населення політичні знання, домагався рівноправності усіх мов. У першому числі «Доброї поради» під псевдонімом М.Віл виступив зі статтею «19 февраля» і під ініціалами М.В. зі статтею «Наша пора». У статті «Наша пора» (у змісті підписана М. Віл, безпосередньо під текстом - М.В.) автор писав про революційний час, потребу реформ.
Публікації М. В. Бикова про письменників зʼявлялися на сторінках катеринославських видань «Дніпрові хвилі», «Приднепровский край», «Степь», «Южная заря», (1904-1915). Микола Биков активно співробітничав з щорічником «Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии», що виходила у 1904-1915 рр. В літопису було надруковано його розвідки - «Земське Запоріжжя - корінь Катеринославщини», «Давній край південного Подніпров'я», «Ів. Ів. Манжура, український етнограф і поет (1851-1893)», «Народна душа в творах Т. Г. Шевченка», «Спогад про О. І. Єгорова».
У 1898 році М. В. Биков видав цикл новел «Мініатюри Ігренєва», у 1899 році - фантастичний роман «На островах Гонолулу». Він також автор статей «Как делается история. Идеалы будущего. Десятый этюд» («Южная заря», 1910, 28 окт.), «Тарасова слава» («Дніпрові хвилі», 1911, № 10) і «Великий поет народної людяності» («Южная заря», 1914, 28 февр.).
М. Биков підтримував дружні стосунки з Д. Яворницьким (збереглося 5 його листів 1897-1902 рр. до історика), М. Кропивницьким. Матеріально допомагав Іванові Манжурі, написав спогади про нього та Г. Залюбовського.
На Шевченківському вечорі з нагоди 100-річчя з дня народження Кобзаря 25 лютого 1914 (за ст. стилем), який відбувся в Англійському клубі в Катеринославі, виступав Микола Биков. «Шевченко геніально виявив дух українського народу - той дух, що формує націю, - говорив Биков. - Одною з найголовніших властивостей нації треба вважати людяність». Биков і його донька Ольга увійшли до створеної в 1917 році «Трудової народно-соціалістичної партії, губернський з’їзд якої відбувся 30 липня 1917 року в приміщенні губернської земської управи.
Микола Васильович Биков помер 29 грудня 1917 року.