Головне дерево Катеринослава: як біла акація стала символом міста.
Наприкінці ХІХ століття головним деревом Катеринослава стала біла акація, яка на довгі роки перетворилася на один із найвпізнаваніших символів міста.
У 1895 році міська дума прийняла рішення про масштабне впорядкування головного проспекту. Тополі, клени та кущі бузку, висаджені раніше, вже помітно постаріли. Крім того, центральною частиною міста планували прокласти лінію електричного трамвая, а старі насадження заважали укладанню рейок, встановленню опор та монтажу дротів. Одночасно було вирішено розширити алеї, оновити огорожі та встановити нові лавки. Найважливішою частиною реконструкції стала заміна старих дерев молодими саджанцями. Окрасою та символом оновленого проспекту тоді обрали білу акацію.
Ідея висадити на головній вулиці міста саме це дерево виникла на з’їзді ботаніків у Києві на початку 1890-х років. Тоді вчені запропонували для кожної губернської столиці окремий вид дерева, який найкраще відповідав місцевим природним умовам. Воно мало добре прижитися в конкретних кліматичних умовах і прикрасити центральну частину міста. Передбачалося, що такі дерева стануть своєрідними рослинними символами міст і нададуть їм особливого характеру. Для Катеринослава такою рослиною була запропонована біла акація.
Насправді біла акація, або робінія звичайна, походить із Північної Америки. Однак вона чудово пристосувалася до місцевого клімату. Легкість посадки і невибагливість у догляді, гарне цвітіння, здатність довго зберігати листя восени, стійкість до посухи, а головне швидкість росту надають цьому дереву безперечну перевагу перед іншими рослинними породами.
Перші висаджені дерева виглядали досить скромно - тонкі саджанці більше нагадували тонкі «мітли». Через це організатору робіт, гласному Катеринославської міської думи та члену міської управи Миколі Парфентьєву, довелося вислухати чимало критики. Проте минуло кілька років, і проспект змінився до невпізнання. Навесні під час цвітіння акацій солодкий аромат наповнював не лише головну вулицю, а й сусідні квартали. Проспект став одним із найулюбленіших місць для прогулянок містян. За спогадами сучасників, його краса не поступалася найкращим вулицям європейських столиць.
Згодом акації почали масово висаджувати не лише на проспекті. Вони прикрашали міські та приватні сади, палісадники, подвір’я та вулиці Катеринослава. Після Другої світової війни частину дерев на проспекті довелося замінити, оскільки багато насаджень постраждали під час бойових дій.
Середня тривалість життя білої акації становить близько ста років. Її оновлення є критично важливим: через крихкість деревини та ураження омелою, старі дерева втрачають стійкість. Під час шквальних вітрів вони перетворюються на загрозу для пішоходів, транспорту та ліній електропередач. Зважаючи на ці ризики, на початку XXI століття у місті розпочався плановий благоустрій зелених зон та поступова заміна аварійних насаджень на бульварах проспекту. Першою впорядкували алею навпроти оперного театру. Її засадили молодими саджанцями акації, яку так люблять мешканці міста. У наступні роки цей досвід успішно перенесли й на інші бульвари проспекту. Спочатку нові насадження виглядали так само, як і понад століття тому, - тонкі «мітли» без пишної крони. Однак із часом вони розрослися й повернули проспекту його традиційний вигляд.
Кожного року наприкінці травня Дніпро огортає знайомий аромат квітучої білої акації. Як і понад сто років тому, вона залишається невід’ємною частиною міського пейзажу та живим символом історії міста.