Театрально-концертний зал Англійського клубу (нині Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка)
Чи знаєте ви, що під сценою сучасного театру імені Тараса Шевченка колись протікали дві річки, а сама будівля приховує сліди кількох історичних епох?
16 лютого 1913 року члени Катеринославського Англійського клубу ухвалили рішення про будівництво власного театрально-концертного залу. На спорудження виділили 75 тисяч рублів із запасного капіталу та взяли позику в розмірі 100 тисяч рублів. Проєкт у неокласичному стилі створили архітектори С. Булацель і О. Петровецький. Будівництвом керував підрядник Я. Мойсеєв, а технічний нагляд здійснював архітектор С. Харманський.
Архітекторам довелося вирішити непросте містобудівне завдання - майстерно вписати новий театр у вже сформовану забудову. Саме тому будівля отримала незвичний напівкруглий фасад, прикрашений колонами, ліпними лірами та квадригою Аполлона.
Головною окрасою нового корпусу стала театральна зала на 1200 місць, яка за лічені години могла перетворюватися на величезний бальний зал. До комплексу входили окремий парадний вхід, простора площа перед театром, два фойє з мармуровими сходами, буфет, кімнати відпочинку та внутрішній перехід до старого корпусу Англійського клубу. Поряд розташовувався затишний сад із відкритою верандою ресторану, вечірньою ілюмінацією та майданчиком для гри в лото.
Через значне споживання електроенергії власники навіть планували спорудити окрему електростанцію для театру - на той час це було надзвичайно прогресивним рішенням.
Будівництво розпочалося навесні 1913 року, а вже 13 грудня відбулося урочисте відкриття, приурочене до 75-річчя Англійського клубу. На фасаді будівлі й сьогодні можна побачити дві дати – «1838» і «1913». Перша нагадує про рік заснування клубу, друга - про завершення будівництва театру.
Таємниця підземних річок. Однією з найцікавіших особливостей цієї місцевості є те, що під будівлею проходять русла двох майже забутих річок - Кленового Байраку та Жабокряча. Колись вони виходили на поверхню саме біля сучасного театру й під час сильних дощів регулярно затоплювали навколишні вулиці.
Наприкінці XIX - на початку XX століття обидві річки сховали в підземний колектор, а вже над ним звели театральну будівлю. Сьогодні глядачі навіть не здогадуються, що під час вистав буквально над ними тихо течуть води стародавніх міських потоків.
Саме ця особливість породила одну з міських легенд: працівники театру іноді розповідали про загадковий шум води, який можна почути у повній тиші, коли сцена порожня. Найімовірніше, це лише відлуння підземного колектора, однак ця історія вже давно стала частиною театрального фольклору Дніпра.
Сцена, яка бачила історію. Новий театрально-концертний зал швидко став одним із найпопулярніших культурних центрів Катеринослава. Тут відбувалися благодійні вечори, концерти, маскаради, пишні бали та театральні постановки.
Саме на цій сцені жителі міста вперше побачили танго - танець, який тоді вважався справжньою європейською сенсацією й невдовзі став окрасою світських вечорів.
У 1914 році, попри офіційну заборону царської влади, завдяки авторитету історика Дмитра Яворницького тут відбувся вечір, присвячений 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
Під час Першої світової війни театральну будівлю переобладнали під шпиталь на 200 ліжок. Уже через кілька років вона знову повернулася до культурного життя міста.
У різні роки тут працювали Центральний партклуб, Губпартшкола та Клуб залізничників.
У 1920-х роках на цій сцені гастролював Перший театр Української Радянської Республіки з виставами «Гайдамаки» та «Весілля Фігаро». Комісаром театру тоді був Олександр Довженко, а літературною частиною завідував Павло Тичина.
Саме тут у 1920–1930-х роках працювали й експериментували видатні режисери Лесь Курбас, Ігор Терентєєв та Олексій Дикий, прагнучи створити модерний український театр європейського рівня.
У 1927 році до цієї будівлі переїхав Державний драматичний театр України - нинішній Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка. Заснований у Києві 1918 року, він став першим професійним українським театром, що отримав державний статус. Першою виставою була драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», яка й сьогодні залишається в репертуарі театру.
Під час Другої світової війни колектив евакуювали до Казахстану. Артисти не припиняли творчої діяльності, виступаючи перед військовими та провівши близько 300 концертів для бійців. Опісля театр знову повернувся до Дніпропетровська.
Загадки старого театру. До кінця 1970-х років будівля майже повністю зберігала свій первісний вигляд. Під час масштабної реконструкції більшість декоративних елементів фасаду було втрачено, а з боку проспекту спорудили новий об'єм. Лише з вулиці Воскресенської можна побачити історичну частину фасаду, яка нагадує про театр початку ХХ століття.
Проте й сьогодні будівля зберігає чимало своїх таємниць. За сучасними стінами приховані фрагменти старого Англійського клубу, у глибині театру збереглися окремі історичні конструкції, а глядацький зал досі прикрашають витончені каріатиди та ажурні металеві ґрати балконів. Саме вони створюють особливу атмосферу, ніби поєднуючи сучасний театр із Катеринославом столітньої давнини.
Чи знаєте ви? Театр стоїть над підземними річками. Під будівлею проходять колишні русла Кленового Байраку та Жабокряча. Після їх укладання в колектор на початку ХХ століття саме на цьому місці звели театрально-концертний зал Англійського клубу.
Будівля має два «роки народження». На історичному фасаді й досі можна побачити цифри 1838 і 1913. Перша дата означає рік заснування Англійського клубу, друга - рік завершення будівництва театральної зали.
Театр міг мати власну електростанцію. Через значне споживання електроенергії для освітлення сцени та залів напередодні Першої світової війни розглядали проєкт будівництва окремої електростанції - надзвичайно сучасне рішення для того часу.
Одна з найбільших театральних зал Катеринослава. Глядацька зала вміщувала близько 1200 осіб і мала унікальну конструкцію: за потреби її швидко перетворювали на просторий бальний зал.
Тут уперше в Катеринославі танцювали танго. На початку ХХ століття саме сцена Англійського клубу познайомила містян із танго - танцем, який тоді вважався справжньою європейською сенсацією.
Театр пережив кілька історичних епох. За свою історію будівля була театром, військовим шпиталем, Центральним партклубом, Губпартшколою, Клубом залізничників і знову стала театром. Не кожна споруда Дніпра має таку насичену біографію.
Міська легенда. Старожили розповідали, що в тиші порожнього театру інколи можна почути приглушений шум води. Найімовірніше, це звук підземного колектора, яким і сьогодні течуть колишні річки. Саме ця особливість стала основою однієї з найвідоміших театральних легенд Дніпра.