Вулицю 1 Травня в Дніпрі перейменовано на честь архітектора, засновника і президента Академії архітектури України (1945-1956), одного з авторів проєкту будинку Верховної Ради України, депутата Верховної Ради УРСР 2-4-го скликань Володимира Гнатовича Заболотного (1898-1962 рр.)
Володимир Гнатович Заболотний народився 30 липня 1898 року в селі Карань (нині у складі м.Переяслав) у родині майстра церковного начиння. Після закінчення Переяславської гімназії 1919 року працював реєстратором музею та художником військкомату, а 1921 року вступив до Українського архітектурного інституту в Києві, де навчався у майстерні класициста П. Альошина. Отримавши 1927 року звання архітектора-художника, залишився викладати у Київському художньому інституті.
З 1929 року працював головним архітектором київської філії інституту «ДІПРОМІСТ», створивши генеральні плани Черкас, Кременчука, Доброслава, Кам’янського та Кривого Рогу, а 1933 року став головним інженером і архітектором київського «Цивільпроектбуду». Найвизначнішим твором його життя став збудований у 1936-1939 роках Будинок Верховної Ради УРСР у Києві, за який 1941 року він отримав Сталінську премію. У 1939-1941 роках обіймав посаду головного архітектора Києва.
Під час Другої світової війни перебував в евакуації в Уфі, завідував відділом мистецтв при Інституті народної творчості. НКГБ організував таємне прослуховування архітектора. Чекісти намагалися з'ясувати його політичні погляди і зафіксували те, чого боялися найбільше: Заболотний відкрито говорив про незалежність України, виступав за міжнародний плебісцит і рішуче відкидав імперську ідею «єдиної і неподільної Росії». Після звільнення Києва, повернувшись до Києва, він очолив Український філіал Академії архітектури СРСР і знову опинився під наглядом. Професор домагався створення самостійної української наукової установи, вільної від диктату Москви, за що радянські органи звинуватили його в «націоналізмі» та надмірному захопленні українською культурою. У 1945 року Володимир Заболотний ініціював створення першої Академії архітектури України та був її президентом до 1956 року, керуючи повоєнною відбудовою міст і сіл.
Володимир Заболотний підготував один із найцікавіших проєктів відновлення Хрещатика, де активно звертався до традицій українського бароко. Розвиваючи національне зодчество, він у співавторстві створив відзначений першою премією проєкт облицювальної кераміки, конкурсні проєкти збірних одноповерхових будинків для Донбасу, а також звів будинки селища «Будівельник» у Дніпрі. Селище «Будівельник» у Дніпрі збудували за зразком американських Левіттаунів - концепції бюджетних робітничих кварталів від забудовника Вільяма Левітта 1920-х років. Ця ідея виявилася настільки популярною та економічно вигідною, що подібними недорогими будинками згодом масово забудували цілі райони в містах США.
У 1947-1948 роках на півдні тодішнього Дніпропетровська почали будувати селище «Будівельник» на землях, де раніше були приватні сади та окремі будинки. Це був експеримент - малоповерхова забудова для робітників відновлених і нових промислових підприємств. Особливістю будинків було їх планування на 2-3 сім'ї. Будинки будували на 1-2 поверхи. Кожна сім'я мала свій вихід на невеликий балкончик, де могла поміститися максимум одна людина з обов'язковими декоративними укосами з металу. У 1950-х роках селище навіть потрапило до радянських архітектурних видань як приклад комфортного житла для робітників. У 1960-х роках селище за своїм благоустроєм вважалося одним із найкращих в Україні, із зеленими вулицями, огорожами, тротуарами, ліхтарями та невеликими двориками. Колишнє селище «Будівельник» з часом стало основою 12-го кварталу (Шевченківський район м. Дніпро).
Крім того, у 1940-х роках під його керівництвом розробили експериментальний проєкт «Агроміста», покликаний наблизити умови життя. У 1953 році Володимиру Заболотному присвоїли ступінь доктора архітектури, а згодом він очолив створений за власної ініціативи відділ при Академії будівництва і архітектури УРСР. На цій посаді він керував підготовкою фундаментальних праць, серед яких серія альбомів «Українське народне мистецтво», «Нариси історії архітектури УРСР» та шеститомна «Історія українського мистецтва».
Володимир Гнатович Заболотний помер 3 серпня1962 року
21 вересня 2022 року рішенням Дніпровської міської ради №43/27 вулицю 1 Травня у Шевченківському районі міста Дніпро перейменовано на вулицю Архітектора Заболотного.