Іван Якович Езау (1859-1940) - підприємець, засновник у Катеринославі ливарного і механічного заводу «І. Я. Езау і К°», інженер-технолог, громадський діяч, гласний Катеринославської міської думи і член управи (1902-1905 рр.), міський голова міста Катеринослава (1905-1909 рр., 1918 р.).
Іван Якович Езау народився 12 липня в 1859 році у німецькій колонії Гальбштадт Таврійської губернії (нині м. Молочанськ Запорізької області) у бідній менонітській сім’ї. Після закінчення школи Іван Езау та його брат вступили до Катеринославської класичної чоловічої гімназії. Потім він продовжив навчання в Технічному інституті в Ризі, який закінчив у 1884 році зі званням інженера-технолога. Іван Якович працював Севастополі на судноверфі як звичайний робітник, потім на нафторозробках в Баку. У 1887 році він повернувся в німецьку колонію на Хортиці, де працював інженером-будівельником. 26 серпня 1889 року він одружився на уродженці Катеринослава Маргариті Тевс. У них народилось четверо дітей. У 1895 році Іван Якович відкрив ливарний і механічний завод «І. Я. Езау і К°» з виробництва сільськогосподарських машин (на основі заводу був збудований Дніпропетровський комбайновий завод). Хоча замовлень надходило багато, прибутки були невеликі. Іван Езау продав завод і погодився працювати на ньому комерційним директором. Він побудував будинок в Катеринославі на вулиці Козацькій (нині вулиця Старокозацька,70), який зберігся до нашого часу.
В 1902-му році Іван Езау приймає участь у міських виборах і обирається членом міської управи. В 1905 році він одержав більшість голосів при обранні міського голови. У міста вистачало технічних проблем, що вимагали свого вирішення, і він цілком занурюється у міське господарство. Міська рада ухвалила рішення про позику в 5 мільйонів. Завдяки цим грошам в Катеринославі були побудовані водопровідна система, каналізація, придбано устаткування для критого ринку. Побудовані навчальні заклади, зокрема дві великі жіночі школи, де вчилися протягом восьми років, і дві школи для хлопчиків і реальне училище. У 1906 році побудовано нову колію трамваю «Вокзал-Брянський завод», яка з’єднала місто з промисловими районами і значно поліпшила сполучення міста. Трамвайний маршрут давав значний прибуток місцевому бюджету. Міський бюджет зріс у п’ять разів. У 1906 році за заслуги перед державою Івану Езау було пожалувано орден Св. Станіслава 3-го ступеня. За роботу по організації в 1910 році Південно-російської обласної промислової сільськогосподарської і кустарної виставки він отримав нагороду орден Св. Анни 3-го ступеня.
Після закінчення своїх повноважень міського голови в 1909 році Іван Якович продовжував активно займатися громадською діяльністю і працював інженером. І. Я. Езау разом з інженером-будівельником С. Н. Чаєвим розробляв проєкт залізниці Бахчисарай-Ялта з шестикілометровим тунелем і глухими кутами гілок на Симеїз і Алушту. В 1914 році розробив проєкт схеми проїздів під полотном Мерефо-Херсонської залізниці разом з інженером Є. П. Непокойчицьким. Репутація Івана Яковича як господарника і фінансиста була настільки висока, що його запрошували взяти участь у виборах міського голови в інших містах - у Харкові (1909), Баку (1913), Ялті (1914).
З початком першої світової війни Іван Езау був призначений головним уповноваженим Червоного хреста на Південному фронті. У 1914 році його нагородили медаллю «В пам’ять 50-річчя земських установ 1864-1914 рр.» . У 1915 році за свою працю відзначений орденом Св. Володимира ІІІ ступеня. Під час німецької окупації України і правління гетьмана Павла Скоропадського у 1918 році Іван Езау знову затребуваний. Він ще раз обраний міським головою Катеринослава. Все міське господарство при ньому діяло справно. Одним із рішень міської ради було рішення про відкриття в місті університету. У листопаді 1918 року, коли гетьман Скоропадський був зміщений і до влади прийшла Директорія, Іван Езау емігрує до Німеччини, а потім США.
Іван Якович Езау помер14 вересня 1940 року в місті Девіс (США).