Валер’ян Петрович Підмогильний (1901-1937) - український письменник і перекладач, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження.
Народився Валер'ян Петрович Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Чаплі під Катеринославом (нині Дніпро). Батько Валер’яна Підмогильного завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. Його мати працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася надзвичайною природною інтелігентністю. Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі, згодом у Катеринославському реальному училищі. Перші твори майбутній письменник почав друкувати під час навчання у реальному училищі під псевдонімом Лорд Лістер. Згодом В. Підмогильний навчався в Катеринославському університеті, але через матеріальну скруту залишив навчання і почав працювати вчителем. В цей період написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі». У катеринославському збірнику «Січ» були надруковані оповідання В. Підмогильного «Ваня», «Старець». В 1920 році вийшла його перша збірка оповідань «Твори, том І»: «Собака», «Смерть», «В епідемічному бараці», «Остап Шаптала», «Повстанці», «Комуніст», «Минуле», «За день», «Колисанка», «Кохання». Видання викликало зацікавлення і примусило заговорити про Валер`яна Підмогильного як про талановитого письменника.
У 1921 році він переїхав до Києва, працював бібліографом Книжкової палати. У голодні 1921-1923 роки залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі. Книжка оповідань «В епідемічному бараці» вийшла в 1922 році, наступного року в журналі «Нова Україна» (Прага), з'являються новели з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий». Саме цей журнал пізніше фігуруватиме у справі Валер’яна Підмогильного як речовий доказ його контрреволюційної діяльності. Він був редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя й революція». Свої твори В. Підмогильний друкував у літературних збірниках і журналах «Січ», «Вир революції», «Нова Україна», «Літературна газета» та інші. Валер’ян Підмогильний стає активним членом «Аспису» (Асоціації письменників, 1923р.), був одним із засновників літературної спілки «Ланка» (з 1926 року - «Марс» (майстерня революційного слова).
В 1926 році побачили світ повість «Третя революція», збірка оповідань «Проблема хліба», літературно-критичні праці «Іван Нечуй-Левицький» та «Без стерна». Валер’ян Підмогильний разом з Євгеном Плужником у 1926-1927 роках підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови», а також працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Меріме. В романах «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930), «Повість без назви» (написана в 1934 р., надрукована в 1988 р.) Валеріан Підмогильний заявив про себе як прихильник інтелектуальної прози. Перший роман В. Підмогильного «Місто» мав велику популярність серед читачів, але більшість критиків його засудили. Але це була одна із знакових книг століття, яка стала візитівкою Валер’яна Підмогильного і саме в цьому творі яскраво розкрився талант письменника. Це був перший урбаністичний роман в українській літературі. У другій половині 1928 року Український комісаріат освіти посилає його автора в складі української делегації у відрядження до Західної Європи.
Особливе місце у творчій спадщині В. Підмогильного займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: А. Франса, О. де Бальзака, Гі де Мопассана, Вольтера, Д. Дідро, А. Доде, П. Меріме, Г. Флобера, К. Гельвеція, В. Гюго та ін. На початку 30-х років Валер’ян Петрович стає визнаним авторитетом перекладацької школи в Україні, консультантом з іноземної літератури при видавництві «Рух». У 1930 році його звільнили з редакції журналу «Життя й Революція», видавництва відмовилися друкувати його твори. Письменник переїздить з Києва до Харкова і працює переважно над перекладами.
У грудні 1934 року Валер’ян Підмогильний був безпідставно заарештований і засуджений. 3 листопада 1937 року письменника було розстріляно на Соловках. Посмертно реабілітований у 1956 році.