Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940) - видатний український історик, дослідник історії українського козацтва, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, краєзнавець, музеєзнавець, письменник.
Дмитро Іванович Яворницький народився 25 жовтня (6 листопада) 1855 року в селі Сонцівка Харківського повіту Харківської губернії (нині село Борисівка Дергачівського району Харківської області) в родині дяка. Початкову освіту здобув у сільській школі, середню - у Харківському повітовому училищі, згодом навчався у Харківській духовній семінарії, у 1877-1881 роках - на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Після закінчення університету Дмитро Яворницький залишається на кафедрі російської історії. В харківський період життя викладає історію у різних середніх навчальних закладах, читає серію публічних лекцій про запорозьке козацтво, за що зазнав утисків і звинувачень.
Переїхав до Санкт-Петербурга, також працював викладачем історії і займався активною науково-пошуковою діяльністю в архівах Петербурга, досліджуючи джерела з історії козаччини. У 1892, 1895, 1897 роках вийшли друком три тома фундаментальної праці Дмитра Яворницького «История запорожских казаков» - підсумок багаторічної, кропіткої дослідницької роботи вченого, розпочатої ще в студентські роки. Дмитро Іванович п’ятдесят років проводив археологічні розкопки, здійснював подорожі по запорозькому краю, дніпровськими порогами, збирав фольклор. Наступний етап у житті вченого був пов’язаний із Середньою Азією, куди Дмитра Яворницького відрядили як чиновника з особливих доручень для вивчення місцевого краю, потім мешкав у Москві.
У 1902 році Дмитра Яворницького, вже знаного дослідника запорозької старовини, запросили очолити Катеринославський історико-археологічний музей ім. О. М. Поля, з 1905 року - Музей старожитностей Катеринославської губернії, нині це Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького. Катеринослав став місцем проживання і роботи Дмитра Яворницького на всі наступні роки життя (1902-1940). Він створив унікальну музейну колекцію із близко 80 тисяч експонатів, катеринославський музей став одним з провідних музеїв України, також завдяки зусиллям Д.І. Яворницького у 1905 році за проєктом архітектора Г.І. Панафутіна (зразком став Каїрський історичний музей) була побудована нова прекрасна будівля музею.
У 1905 році в Катеринославі за активної участі Д.Яворницького відбувся ХІІІ археологічний з’їзд, який став знаковою подією для міста, у 1905 році він став одним з засновників катеринославського товариства «Просвіта», вчений друкувався в часописі «Просвіти» - «Дніпрові хвилі» (1910-1913 рр.). У 1906 році ініціював проведення першої топонімічної реформи, запропонувавши замінити назви вулиць та площ міста Катеринослава, надавши їм імена українських культурних діячів та козацьких полководців. Також саме Дмитро Яворницький вважається автором запропонованого у 1918 році топоніма Січеслав, нової назви для міста Катеринослава.
Він став одним з перших професорів Катеринославського університету, у 1918-1920 роках Д.І. Яворницький - професор кафедри історії місцевого краю і Запорожжя цього навчального закладу. У 1920-1933 роках - професор Катеринославського, згодом Дніпропетровського інституту народної освіти (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара).
В катеринославський період життя Д. Яворницький зосередив основну увагу на написанні літературних творів, на упорядкуванні словника української мови, збиранні та публікації документальних і фольклорних джерел. У 1907-1911 роках побачили світ україномовні художні твори Д.І. Яворницького: автобіографічний роман «За чужий гріх» (1907), «У бурсу! У бурсу! У бурсу!» (1908), «Русалчине озеро» (1909, 1911), збірка поезій «Вечірні зорі» (1910), повість «Де люде, там і лихо» (1911), «Поміж панами. Малюнки з життя» (1911), у 1920 році вийшов перший том його «Словника української мови», укладанню якого вчений присвятив близько 40 років. Взагалі академік Д.І. Яворницький подарував світові понад 200 праць, у тому числі 50 окремих книг.
29 червня 1929 року Дмитра Івановича Яворницького обрали академіком Всеукраїнської Академії наук, що стало вершиною вшанування заслуг вченого. У 1933 році його обвинуватили в «буржуазному націоналізмі» і звільнили з посади директора музею. У 1937 році Президія АН УРСР присудила Д.І. Яворницькому вчений ступінь доктора історичних наук. Останні роки життя Дмитро Іванович продовжував наукову діяльність, в ці часи вченим були написані цікаві спогади, статті, а також праця «История города Екатеринослава». Дмитро Іванович Яворницький помер 5 серпня 1940 року.
У 1940 році ім’я академіка Д.І. Яворницького було надане Дніпропетровському історичному музею.
У 2016 році центральний проспект міста Дніпра було перейменовано на проспект Дмитра Яворницького. На його честь названо багато вулиць у великих та малих містах України.