Олександр Миколайович Поль (1832-1890) - видатний український громадський і культурний діяч, поміщик, підприємець, меценат, колекціонер, знавець археологічних старожитностей, краєзнавець, земський діяч - гласний Верхньодніпровського повітового земства, гласний Катеринославського губернського земства, почесний мировий суддя, член Катеринославської губернської училищної ради, Почесний громадянин міста Катеринослава (нині місто Дніпро).
Олександр Миколайович Поль народився 20 серпня (1 вересня) 1832 року у селі Малоолександрівське (Малоолександрівка) Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії в сім’ї поміщика. Його дід по батькові, Йоган-фон-Поль, німець за походженням, дворянин, був підданим Швеції, який в царювання Катерини ІІ перейшов на службу в російську армію. Дослідники вважають, що Олександр Поль є нащадком (по лінії матері) українського гетьмана Павла Полуботка.
Отримавши добру домашню освіту, О. Поль з 1844 по 1850 рік навчався в Полтавській гімназії, а потім в 1850-1854 роках - на юридичному факультеті Дерптського університету (нині Тартуський університет в Естонії). Після закінчення університету Олександр Поль багато і досить успішно займався сільським господарством - розводив особливо цінних тоді іспанських мериносів і велику рогату худобу кращої степової породи. Практично відразу молодий поміщик виявив неабиякий підприємницький хист і схильність до раціоналізаторських нововведень господарювання. Щоб вийти на передові позиції О.М. Поль постійно поповнював свої знання з різних галузей сільського господарства.
Глибокі знання, ерудиція та загальна культура - все це сприяло авторитету О.М. Поля в місцевому поміщицькому середовищі. І не випадково в липні 1858 року його обирають членом Катеринославського дворянського комітету з улаштування побуту селян від Верхньодніпровського повіту, де він бере участь у підготовці реформи 1861 року, після чого стає членом Катеринославської губернської у селянських справах Присутності (1859-1865). Зі створенням земських установ у 1866 році його обирають гласним повітового і губернського земських зборів (1866-1889). У своїй земській діяльності О.М. Поль дбав не лише про проблеми села, він піклувався також про розвиток культури, освіти та медицини на Придніпров’ї. У цій багатоплановій і багаторічній роботі виявилась його активна громадянська позиція, патріотизм і любов до рідного краю.
Поряд із земською діяльністю О.М. Поль грунтовно вивчав історичне минуле Придніпровського краю, його старожитності і природні багатства, об’їздивши та обійшовши майже всю Катеринославську губернію. Він збирає предмети старовини, захоплюється етнографією, археологією, історією Запорізької Січі. Під час цих нелегких подорожей О.М. Поль відкрив на Криворіжжі вражаючі природні багатства, серед яких справжньою історичною знахідкою, що незабаром докорінно змінила всі уявлення про місце і роль цього краю в економічному розвитку, стало відкриття улітку 1866 року родовищ високоякісної залізної руди в урочищі Дубова Балка поблизу Кривого Рогу. У Олександра Поля було багато попередників, які не раз заявляли про знайдені ними криворізькі багатства, але до практичної реалізації справа так і не доходила. Належно оцінивши значення свого відкриття для економічного розвитку краю, Поль намагається переконати уряд і російських капіталістів у вигідності практичної розробки родовища. Однак його зусилля не мали успіху.
Проте відкриття цих родовищ обумовило активну підприємницьку діяльність О.М. Поля, щодо початку промислової розробки залізних руд на Криворіжжі (1866-1881). У 1873-1875 роках О. Поль взяв в оренду багаті на залізну руду криворізькі землі. За власний рахунок він веде дослідження покладів руди, їх опис, а також шукає іноземних підприємців та інвесторів для їх розробки. У 1881 році у Парижі було засновано «Акціонерне товариство залізних руд Кривого Рогу», акціонером якого став О.М. Поль, який розпочав видобуток руди для металургійного заводу Юза у Донбасі.
Завдяки неодноразовим клопотанням О. Поля перед урядом він отримав дозвіл на спорудження Катерининської залізниці, яка пролягла через Катеринослав (нині Дніпро) і з'єднала Криворізький залізорудний район із Донецьким вугільним басейном. У 1881 році розпочато і у 1884 році завершено будівництво залізниці і мосту через Дніпро у Катеринославі. 18 травня 1884 року перший поїзд урочисто перетнув новий освячений міст. Залізниця і міст стали своєрідним пам’ятником наполегливості О.М. Поля, його волі. Безумовно це позначилася на інтенсивному економічному розвитку міста та краю. Зокрема, в Катеринославі один за одним стають до ладу металургійні заводи: Брянський, Шодуар, Гантке, Езау та інші.
Небаченими темпами зростає населення міста. Якщо на середину ХІХ ст. в Катеринославі мешкало менше 17 тисяч людей, то на початок ХХ ст. у місті мешкало вже понад 100 тис. чоловік. З невеликого провінційного міста Катеринослав перетворюється на великий промисловий і торговий центр, столицю Придніпров’я, металургійний центр півдня імперії.
Безкорислива різноманітна громадська і підприємницька діяльність О.М. Поля була гідно оцінена громадскістю. У 1882 році уряд нагородив О.М. Поля орденом Святого Станіслава ІІ ступеню «За полезную деятельность на поприще отечественной промышленности». Вшановуючи виключні заслуги О.М. Поля в розвитку Придніпров’я, Катеринославська дума у 1887 році обрала його Почесним громадянином міста.
Усе життя О.М. Поль присвятив вивченню історії та археології краю, сам проводив розкопки курганів. Протягом багатьох років зібрав цінну колекцію старожитностей. Оскільки Поль був досить заможним, він скуповував різні експонати на аукціонах європейських країн, у приватних колекціонерів, у музейних збірках. О.М. Поль справедливо вважав, що його колекція повинна служити людям. У 1884 році у катеринославській садибі він облаштував домашній музей. У 1887 році у Катеринославі орендував приміщення і відкрив приватний історико-археологічний музей, де представив 5 тисяч експонатів, який став основою нинішнього Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького, свого часу він носив ім’я свого засновника Олександра Поля.
Олександр Миколайович Поль раптово помер від серцевого нападу 7 серпня 1890 року, був похований на Севастопольському кладовищі. Могила з часом загубилась. Влітку 2020 року загублену могилу О. Поля було знайдено під час археологічних розкопок на території Севастопольського парку, де знаходиться кладовище.
Ім’я О.М. Поля було вирізане на почесній мармуровій дошці в залі міської думи, а відкритому в 1902 році обласному музею було присвоєно його ім’я. У серпні 1905 року музей імені О.М. Поля отримав нове приміщення. Це був найкращий пам’ятник невтомному громадському діячеві, великому патріоту рідного краю. У 1912 році ім’ям Поля була названа вулиця, на якій він жив у Катеринославі з 1882 по 1890 роках, а французька компанія з розробки залізних руд встановила О.М. Полю бронзовий пам’ятник на Криворіжжі.
За радянських часів історичний музей був позбавлений імені Поля як людини за своїм походженням чужої пролетарській владі, вулиця Поля перейменована. Лише в умовах незалежної України пам’ять про О. М. Поля, завдяки зусиллям місцевих істориків-краєзнавців, почала повертатися: 14 вересня 2002 року у Дніпропетровську йому встановлено пам’ятник в центрі міста, 19 лютого 2016 року проспект Кірова перейменовано на честь Олександра Поля.