Олександр Максимович Макаров (1906-1999) - український радянський ракетобудівник, видатний конструктор та організатор виробництва ракетно-космічної техніки, генеральний директор державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод» (від 2000 року - його імені), лауреат Ленінської та Державної премій, двічі Герой Соціалістичної Праці, Заслужений машинобудівник України, Почесний громадянин Дніпропетровська, депутат Верховної Ради СРСР VI-XI скликань.
Олександр Максимович Макаров народився 19 вересня 1906 року у станиці Цимлянська Сальського округу Північно-Кавказького краю (нині Ростовська область). У 1933 році закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення у м. Ростові-на-Дону, вступив до аспірантури й одночасно працював заступником директора, директором науково-дослідного інституту (1933-1935), директором авторемонтної станції (1935-1938). Потім його направили директором авторемонтного заводу у м. Могильов (1938-1939). У 1939-1940 роках О.М. Макаров працював директором заводу «Червона Етна» у м. Горький. Кар'єра керівника різного виду виробництв складалася успішно, але було в його житті і тюремне ув'язненні. За випуск недоброякісної продукції на заводі, О.М. Макарова, як керівника підприємства, засудили на 8 років позбавлення волі. В ув'язненні він брав участь у будівництві залізниці «Котлас-Воркута». Втім, із восьми років Макаров відсидів лише два, з нього зняли всі звинувачення за відсутністю складу злочину та призначили директором заводу малолітражних двигунів у м. Петропавловську (Казахстан). Йшла війна, країні була вкрай потрібна промислова продукція. Завод довелося підіймати з «нуля». Потім його терміново відрядили до мотоциклетного заводу в м. Ірбіт Свердловської області (1943-1948).
Після переїзду до міста Дніпропетровська О.М. Макаров - директор заводу допоміжного устаткування, начальник виробництва автомобільного заводу (1948-1951), начальник виробництва підприємства № 186 (1951-1954), головний інженер-заступник директора заводу № 586 (1954-1961), з березня 1961 року - його директор. У 1966 році підприємство перетворено на «Південний машинобудівний завод», директором якого знову став О.М. Макарів. Після чергового перетворення у 1978 році він - генеральний директор Виробничого об'єднання “Південний машинобудівний завод” (1978-1986). 25 років О.М. Макаров був генеральним директором цього ракетного гіганта. якому віддав кращі роки життя, в який вклав всі свої знання, досвід, життєву мудрість. З 2000 року підприємство носить ім’я свого колишнього директора.
Олександр Максимович Макаров - ціла епоха в ракетобудуванні. Це ракети-носії сімейства «Циклон» і «Зеніт», це розгінні блоки для проєкту «Енергія-Буран», цілий ряд космічних апаратів для дослідження Землі і Сонця, моніторингу земної поверхні та навколоземного простору, таких як «Космос», «Інтеркосмос», «Океан» та інші.
О.М. Макаров вніс неоціненний вклад у створення і розвиток виробництва радянської ракетно-космічної техніки. Під його керівництвом та безпосередній діяльній участі «Південний машинобудівний завод» перетворився на потужний виробничий комплекс, що забезпечує виготовлення основних систем і агрегатів міжконтинентальних і космічних ракет: виробництво корпусів ракет, виробництво рідинних маршових і рульових ракетних двигунів, виробництво приладів і систем автоматики, металургійне виробництво, вогневі стендові випробування рідинних ракетних двигунів, виробництво космічних апаратів та автоматичних орбітальних станцій, виробництво твердопаливних ракет, у тому числі рухомого базування. Працюючи в найтіснішому співробітництві з генеральним конструктором ОКБ № 586 (згодом ДКБ “Південне») М.К. Янгелем, протягом багатьох років очолював роботи з освоєнню промислового виробництва всіх типів ракет, розроблених цим ОКБ, був активним учасником їх розробки - проведено понад 100 науково-дослідних робіт у галузі ракетно-космічного виробництва. О.М. Макаров відіграв значну роль у створенні ракетних комплексів Р-14 (8К65), Р-16 (8К64) та Р-36 (8К67), за що був двічі удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Всього за роки роботи О.М. Макарова завод освоїв виробництво чотирьох поколінь балістичних ракет і понад 400 космічних апаратів, випускав велику кількість «мирної продукції» (тільки тракторів - понад 300 000 одиниць).
Як директор такого величезного підприємства, він прагнув вирішити питання з житлом для заводчан, завдяки йому «Південмашем» було побудовано понад 400 житлових будинків у Дніпропетровську та 35 дитячих закладів. Важко перелічити все, зроблене за рахунок заводу для благоустрою і розвитку Дніпропетровська. Діорама «Битва за Дніпро», театр опери та балету, нове приміщення аеропорту, центральний стадіон «Метеор», найбільший в Україні універсальний видовищно-спортивний палац, Палац водних видів спорту, нові мости через Дніпро - все це стало візитною карткою Дніпропетровська.
Водночас від 1968 року О.М. Макаров - професор фізико-технічного факультету кафедри технології виробництва Дніпропетровського державного університету, сприяв розвитку матеріально-технічної бази факультету.
Помер О.М. Макаров 9 жовтня 1999 року, похований на Запорізькому кладовищі.
Нагороди: п'ять орденів Леніна (найвища нагорода СРСР), орден Жовтневої Революції, три ордени Трудового Червоного Прапора, орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, орден Дружби.
Вшанування пам’яті: Біля Палацу культури машинобудівників встановлено погруддя О.М. Макарова, на центральному майдані ВО «Південний машинобудівний завод» встановлено пам’ятник легендарному директору, засновано золоту медаль імені Макарова за видатні досягнення в техніці, вулицю Більшовицьку у Дніпрі перейменовано на вулицю Макарова. Встановлено меморіальні дошки: на будівлі головної контори заводу, на будівлі Палацу культури машинобудівників, на будівлі Палацу спорту «Метеор», на будинку, де мешкав Олександр Максимович за адресою вулиця Комсомольська (нині Старокозацька), 68.