Данило Федорович Сахненко (1875-1930) - кінооператор, кінорежисер, один з піонерів українського кінематографа.
Данило Федорович Сахненко народився в Катеринославі в1875 році. Він мешкав на Мандриківці, це старовинне козацьке селище, колишній виселок слободи Половиці, а згодом - передмістя Катеринослава. З кіномистецтвом Данило Сахненко познайомився завдяки кінопідприємцю Е. Зайлеру, який привіз до Катеринослава кіноапарат і відкрив у місті «біоскоп» (кінотеатр). У 1906 році Данило опанував професію кіномеханіка. Представник французької фірми «Пате» запропонував йому співпрацю. В 1908 році фірма надала Данилу Сахненку знімальний апарат і кіноплівку, і він почав знімати хроніко-документальні фільми для кіножурналу «Пате». У 1908 році зняв документальний фільм про епідемію холери в місті Катеринославі, в 1910 році - фільм про повінь на Дніпрі. Фірма передала у власність знімальний апарат Данилу Сахненку, бо вартість надісланого матеріалу покривала його вартість. В 1910 році він разом з друзями засновує перше в Україні кінопідприємство «Южнорусское этнографическое акционерное общество Щукин, Сахненко и Ко». Капітал товариства було створено з внесків учасників. Власник кафе-їдальні М. Шейнін вніс 10 тисяч карбованців, кінопрокатник Ф. Щетинін - власну садибу, оцінену в 10 тисяч, а Данило Сахненко - свій кіноапарат та свою працю. Сахненко зняв фільми-хроніки «По Дніпру» (1910 р.), «Грандіозні дніпровські пороги» (1911 р.) та перший український ігровий фільм на історичний сюжет «Запорізька Січ» (1911 р.) про подвиги запорозьких козаків і кошового отамана Івана Сірка в боях проти татар та турків. Консультантом фільму виступив український історик, директор музею в Катеринославі Дмитро Іванович Яворницький. Він також забезпечив знімальну групу екземплярами старовинного одягу, зброї та інвентарю. Фільм вийшов у прокат у січні 1912 року.
Влітку 1911 року під час гастролей театру Миколи Садовського в Катеринославі кінооператор зафіксував на кіноплівку найкращі вистави: п’єси «Наймичка» Івана Карпенко-Карого та «Наталку Полтавка» Івана Котляревського з Марією Заньковецькою у головній ролі. У 1912 році організовує власне підприємство «Южнорусское ателье «Родина». В 1912 році зняв художній фільм «Любов Андрія» (за мотивами повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба»), в 1913 році - художній фільм «Мазепа» (за поемою Олександра Пушкіна «Полтава»), в 1914 році було екранізовано п’єсу Михайла Старицького «Богдан Хмельницький». У Російському державному архіві кінофотодокументів зберігається кілька документальних стрічок Данила Сахненка - похорон Г. Алексеєва (державний та політичний діяч, меценат), «Хроніка м. Катеринослава» в трьох частинах: «Прибуття до міста імператора Миколи ІІ 31 січня1915 року», «Революційні події лютого 1917 року в Катеринославі», «Дніпро».
Як режисер Сахненко зняв низку комедій не дуже високого художнього ґатунку - «Оце так ускочив», «Грицько Голопупенко» та інші. Під час Першої світової війни як оператор він екранізував кілька патріотичних агіток. У роки громадянської війни він кінооператор у Першій Кінній армії. З 1921 року працював у Катеринославській філії Кінокомітету. З 1925 року Данило Сахненко оператор у центральній лабораторії ВУФКУ у місті Харкові. Це було визнанням заслуг та продовженням кар’єри режисера та оператора. У 1925 році у співавторстві з М. Лідером зняв художній фільм «Вбиство сількора».
Данило Сахненко помер в 1930 році, похований у Харкові.
На жаль, фото Данила Сахненко не збереглось. За однією з версій, на світлині - саме він.