Михайло Кузьмич Янгель (1911-1971) - вчений-механік, конструктор ракетно-космічної техніки, засновник і перший головний конструктор Конструкторського бюро «Південне» (1954-1971), доктор технічних наук (1960), академік Академії Наук УРСР (1961) і СРСР (1966), Лауреат Ленінської премії (1960) і Державної премії СРСР (1967), депутат Верховної Ради СРСР (1966-71).
Михайло Кузьмич Янгель народився 25 жовтня 1911 року в с. Зиряново Іркутської губернії (нині затоплене водами Усть-Ілімського водосховища) в багатодітній селянській родині. Після закінчення фабрично-заводського училища працював помічником майстра текстильної фабрики в м. Красноармійськ (1929-1931 рр.), навчався на робітничому факультеті. Вступив до Московського авіаційного інституту, який закінчив з відзнакою в 1937 році за фахом «Літакобудування». М. К. Янгель працював конструктором, провідним інженером, помічником Головного конструктора, заступником директора заводу на авіаційному заводі імені Менжинського в КБ М. М. Полікарпова (1935-1944 рр.). Під час Другої світової війни він займався евакуацією майна заводу, організацією в цехах ремонтної бази для літаків, а також конструюванням і випробуванням нових літаків. Михайло Янгель призначений заступником Головного інженера ОКБ А. І. Мікояна (1944 р.), провідним інженером у КБ В. М. М’ясищева (1945 р.). Він приймав участь у розробленні літака І-153, роботі акціонерного товариства «Амторг» у США, організовував роботи по завершенню винищувачів І-180, І-185 та модифікації літака По-2. В апараті Міністерства авіаційної промисловості Михайло Кузьмич координував роботи з розвитку літакобудування (1946-1948 рр.). Закінчив з відзнакою Академію авіаційної промисловості СРСР (1950 р.) і отримав направлення в ракетну галузь. Працював начальником відділу, заступником Головного конструктора С. П. Корольова, директором, головним інженером НДІ-88 у м. Калінінграді Московської області (1950-1954рр.).
У 1954 році М. К. Янгеля було призначено Головним конструктором ОКБ-586 (КБ «Південне»). На базі фізико-математичного факультету Дніпропетровського університету (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) у 1952 році було організовано фізико-технічний факультет для підготовки інженерів-ракетобудівників. Михайло Янгель був членом спеціалізованої вченої ради докторів із захисту дисертацій вирішував питання про комплектацію викладачів і особисто відбирав талановитих випускників для роботи в конструкторському бюро. Він організував дослідження в галузі аеродинаміки, балістики, матеріалознавства (1950-54 рр.). Михайло Янгель - фундатор нового напряму в ракетній техніці, заснованого на використанні висококиплячих компонентів палива й автономній системі керування, що істотно підвищило боєздатність ракет стратегічного призначення. Він створив науково-конструкторську школу, з середини 1960-х років у КБ «Південне» почався новий етап - проєктування і створення міжконтинентальних балістичних ракет. 22 червня 1957 року відбулося успішне випробування першої ракети середньої дальності Р-12 (за американською термінологією - СС-4). У всій серії майбутніх бойових ракет було використано принципово нове рішення - зберігання ракет у постійній бойовій готовності в шахтних пускових установках, що значно підвищувало захищеність ракетних комплексів. Михайло Кузьмич очолював створення ракетних комплексів Р-14, Р-16, Р-36, космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон-2», «Циклон-3», ракетного блоку місячного корабля комплексу Н1-ЛЗ, космічних апаратів «Космос», «Інтеркосмос», «Метеор», «Цілина». Його остання робота - ракета РС-20 (СС-18), яку американці назвали «Сатана», є у «Книзі рекордів Гіннеса» - як «найпотужніша міжконтинентальна балістична ракета в світі».
Робота вимагала колосальної напруги, Михайло Кузьмич переніс п’ять інфарктів, він навіть коли знаходився в лікарні продовжував працювати. Незважаючи на важкий фізичний стан і величезну відповідальність як головного конструктора, він був депутатом Верховної Ради СРСР (1966-71рр.). В 1960 році Михайло Кузьмич Янгель став Лауреатом Ленінської премії, в 1967 році Державної премії СРСР. Він був нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, золотою медаллю ім. С. Корольова АН СРСР. Після обрання Михайла Кузьмича академіком Академії наук СРСР йому надіслали запрошення з Нобелівського комітету, де треба було вказати його розробки, які були таємницею, і Михайло Янгель не відбувся як Нобелівський лауреат.
Помер М. К. Янгель в Москві в день свого 60-річчя, 25 жовтня 1971 року, від шостого інфаркту. Похований на Новодівочому кладовищі в Москві.