Історія вулиці починається із затвердження плану Катеринослава 23 лютого 1792 року. Церкву Ікони Божої Матері Казанської було споруджено у 1791 році на іншій вулиці, але у 1797 році її будівлю разом із престолом було перенесено на великий торгівельний майдан. Назва Казанська, що її пізніше отримала вулиця, походить від престолу Троїцької (Святодухівської) церкви. У 1923 році вулиці було надано ім’я «героя революційної Німеччини» - Карла Лібкнехта. У 2015 році в рамках реалізації програми декомунізації вулицю Карла Лібкнехта перейменовано на вулицю Михайла Грушевського на честь історика й 1-го Президента України.
Казанська вулиця почала формуватись у другій половині ХІХ століття. Було збудовано багато одноповерхових будинків. Промисловість на Казанській вулиці була представлена дрібними підприємствами: макаронною фабрикою А. Лур’є, мідно-слюсарнями майстернями С. Білоусова та І. Айзенберга, каретними майстернями Е. та Л. Свінцових, бондарною майстернею Т. Макарова, фабрикою ліжок М. Міллера.
В останній третині ХІХ століття від Катеринославського проспекту (нині Дмитра Яворницького) до вулиці Поліцейської (нині Шевченка) і від вулиці Первозванівської (нині Короленка) до Олександрівської (нині Січових Стрільців) була територія Нижнє-Троїцького ринку. Проєкт будівництва ринку в Катеринославі був прийнятий у 1877 році. У кварталі довкола центральної Троїцької церкви було зведено 7 торгових рядів. До наших днів зберігся лише «2-й Мануфактурний ряд» (будівля Кондитерської фабрики Лур’є), він був збудований з цегли на початку 20 століття. На місці сучасного Будинку Архітектора був розташований «1-й Мануфактурний ряд».
На вулиці збереглися будівлі катеринославської доби: кондитерська фабрика Лур'є (нині вул. Михайла Грушевського, 4), прибутковий будинок купця Самсона Липавського (нині вул. Михайла Грушевського, 6). Пансіонат для дітей сиріт Першої світової війни ( нині вул. Михайла Грушевського, 11) побудовано в 1915 році за проєктом архітектора О. Л. Красносельського.
У 1900-х роках на вулиці було прокладено трамвайну лінію. Трамвайний маршрут починався від вокзалу і доходив до Казанської церкви, де нині трамвай №4 робить розворот, утворюючи кільце на тому місці, де була раніше Казанська церква. У 1920-ті роки вулиця ледь не стала однією з головних вулиць міста. В цей час великий пустир в кінці вулиці використовувався, як «площа масових дійств». Тривало це недовго, бо до облаштування площі справа так і не дійшла.
Після Другої світової війни почалася інтенсивна забудова міста. На вулиці Карла Лібкнехта (нині Михайла Грушевського) було збудовано багато нових багатоповерхових будинків: Інститут мінеральних ресурсів Державного геологічного комітету (будинок №87), 25-а середня загальноосвітня політехнічна школа (будинок №65), дитячий садок (будинок №8) та кілька великих житлових блоків.
До будинку, який знаходиться на розі вулиці Михайла Грушевського та проспекту Дмитра Яворницького примикає будівля, де розташовано Будинок Архітектора, театр «Крик», «Пузата хата» та інші кафе.
КондитерськаФабрикаЛур’є
В Катеринославі в районі, де нині вулиця Михайла Грушевського розташовувався Нижнє-Троїцький базар з лавками для торгівлі промисловими товарами. З 1911 року починається швидке перетворення Троїцького ринку. За короткий час тут замість одноповерхових лавок було збудовано кілька десятків двох- та трьохповерхових торгово-конторських корпусів. В 1914 році за проєктом архітектора Дітріха Тіссена була перебудована із восьми лавок Мануфактурного ряду будівля кондитерської фабрики Лур'є на розі вулиць Казанської (нині вулиця Михайла Грушевського) та Поліцейської (нині вулиця Шевченка). Будинок у стилі модерн прикрашають мансарди, альтанки з еркерами, вишуканий декор. Привертають увагу його двосторонні башточки-балкони і округлий, схожий на старовинний годинник, дах. Триповерхова будівля займає велику площу.
У 1920 роках торгівля велася приблизно лише у половини корпусів. Тут розміщувався основний цех артілі «Індшвейпром», а на початку 1930-х років артіль реформується в «Швейпромкомбінат». В 1941 році швейний комбінат отримав назву Дніпропетровська трикотажна фабрика. У післявоєнний час фабрика отримує у розпорядження інші корпуси Мануфактурного ряду. Будівля піддається переплануванню, змінюється її зовнішній вигляд. На думку істориків, саме завдяки трикотажній фабриці цій будівлі вдалося вціліти в той час, коли забудовувалася площа Леніна (нині Площа Героїв Майдану).
За неофіційними даними до 1995 року в будівлі ще функціонувала кондитерська фабрика. На першому поверсі будівлі розміщувався банк, решта споруди була занедбана. Перед підготовкою до ЄВРО-2012 будівлю планували переобладнати на готель для приїжджих.
Навесні 2018 року на будинок звернули увагу інвестори, які взялися до реновації, оновили та упорядкували фасад, відновили покрівлю та провели ремонтні роботи всередині будинку. За два роки ремонтні роботи будівлі були завершені.
Будівля Кондитерської фабрики Лур’є (вулиця Михайла Грушевського,4) - пам'ятка архітектури місцевого значення - приклад стилю модерн в промисловій архітектурі.
Цікаві факти Дніпра
Довжина вулиці 2200 м, має 11 кварталів.
Вулиця Казанська (нині Михайла Грушевського) одна з найстаріших вулиць нашого міста (починалась у старій Половиці та закінчувалась у кінці слобідки Млинки).
Піднімається угору на пагорб, який на початку ХХ століття називали «Казанською Горою».
Одна з важливих магістралей міста, яка з’єднує проспект Дмитра Яворницького з південними межами міста.
Будівля Кондитерської фабрика Лурьє (Михайла Грушевського,4) - це єдиний корпус, який зберігся від Нижньо-Троїцького ринку.
На вулиці знаходиться єдиний в Україні та Європі театр одного актора «Крик».
На будинку Самсона Липавського (Грушевського, 6) по центру фасаду знаходиться напис «Самсон», що увічнює ім'я власника, нагорі зображено дату будівництва 1896, напівкруглі фронтони прикрашені шістнадцятьма амурами.
На розі вулиць Михайла Грушевського та Старокозацької знаходиться «сталінка», в якій мешкав відомий скульптор Євген Вучетич.