Михайло Мартинович Алексєєнко (1848-1917) - український вчений-економіст, один із провідних спеціалістів у галузі державних фінансів другої половини ХІХ - початку ХХ сторіччя, юрист, правознавець, доктор права, педагог, професор, ректор Харківського університету, державний, земський і громадський діяч, депутат III і IV Державних дум від Катеринославської губернії, фундатор ділового парламентаризму на теренах Російської імперії, меценат, почесний громадянин Катеринослава.
Михайло Мартинович Алексєєнко народився у Катеринославі 5 (17) жовтня 1848 року у купецькій родині. У Катеринославі пройшли його дитинство та юність. Після закінчення у 1864 році із золотою медаллю Катеринославської класичної гімназії, навчався на юридичному факультеті Харківського університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Тут він особливо зацікавився політичною економією і суспільними науками. Інтересом його досліджень був державний кредит та законодавство про прямі податки.
У 1868 році закінчивши навчання отримав ступінь кандидата прав, був залишений в університеті для підготовки до професорського звання. Виняткові здібності, великий інтерес до наукових досліджень дозволили Михайлу Алексєєнку зробити блискучу кар’єру в Харківському університету. У 1870 році - приват-доцент, у 1873 році - штатний доцент і завідувач кафедри фінансового права.
У 1874 році за власною ініціативою відряджений на два роки за кордон (Німеччина, Австрія, Франція), де продовжив вивчення фінансів і кредиту, а також методики викладання в університетах. Після повернення - з 1876 року перебував на посаді секретаря юридичного факультету. Захистивши дисертацію у 1879 році, Михайло Алексєєнко був обраний екстраординарним професором по кафедрі фінансового права, у 1880 році - ординарним професором, а у 1895 році - заслуженим професором цієї ж кафедри. З травня 1886 року до лютого 1891 року - декан юридичного факультету, у 1890-1899 роках - ректор Харківського університету. У 1893 році М.М. Алексеєнко ініціював видання «Записок Императорского Харьковского университета», з 1897 року бере участь у заснованій при Міністерстві фінансів комісії з перегляду законів про біржі та акціонерні підприємства. У 1900 році в Харківському університеті заснована премія імені заслуженого професора Михайла Мартиновича Алексєєнка.
Потім його чекала нова висока посада, у 1899 році М.М. Алексєєнко став таємним радником, від цього року і до 1901 року - попечитель Казанського навчального округу, у 1901-1905 роках - попечитель Харківського навчального округу.
Громадська діяльність М. М. Алексєєнка у Катеринославі у ті часи протікала у земствах, він був спочатку гласним Катеринославського повітового земства, потім його обрали губернським гласним (1878-1886 роки). З 1903 року - член Катеринославської архівної комісії, коли в місті у 1905 році відбувся ХІІІ Археологічний з’їзд - вітав його учасників від імені міста Катеринослава.
Після революційних подій 1905-1906 років М.М. Алексєєнко залишає державну службу і в період 1906-1907 років працює лише як земський діяч в Катеринославі. У 1907 році переважною кількістю голосів його було обрано депутатом від Катеринославської губернії до ІІІ Державної думи, в якій він став головою бюджетної комісії. У 1912-1917 роках - член ІV Державної думи Росії. Нагороджений орденами Святої Анни ІІ ступеня, Святого Станіслава І та ІІ ступеня, Святого Володимира ІІІ ступеня.
Михайло Алексєєнко був одним з провідних спеціалістів в сфері державних фінансів, цікавився також земельним питанням, досліджував та аналізував праці провідних економістів того часу. Один із основоположників української наукової школи фінансів. Автор соціально орієнтованої концепції реформування державних фінансів, а також першого на теренах Російської імперії фахового дослідження з історії західної фінансової думки.
Концепція вченого-фінансиста М.М. Алексєєнка щодо державних доходів, положення про принципи побудови податкової системи та механізми оподаткування - це вагомий внесок у формування й розвиток теорії фінансів та фінансового права, наукових основ економічної політики держави.
Автор низки книг з питань фінансів та кредиту - про державний борг, державний кредит, прямі податки, промислове оподаткування, прибутковий податок, державне та фінансове право.
Заслуги перед Катеринославом
З Катеринославом Михайло Мартинович Алексєєнко все життя був пов'язаний найтіснішими узами. Приїжджаючи до Катеринослава, він завжди цікавився місцевими справами, відвідував місцевих громадських діячів, бував у міській та земській управах. Як депутат Державної Думи багато зробив для рідного міста, активно захищав його інтереси, органи місцевого самоврядування були багатьом зобов'язані його підтримці. Важливі міські клопотання було підтримано або вирішено лише завдяки йому.
М.М. Алексєєнко був одним із засновників та меценатів Катеринославської дитячої лікарні (нині Комунальне некомерційне підприємство «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М. Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради). Завдяки йому було вирішено питання про пожертвування Катеринославу значної частини спадщини після смерті його брата, голосного міської думи І.М. Алексєєнка на улаштування та утримання дитячої лікарні на 50 ліжок і богадільні при ній на 30 душ. Виконуючи волю покійного чоловіка, вдова його брата Надія Іванівна Алексєєнко пожертвувала на це 652 500 рублів, а Михайло Алексєєнко не лише допоміг виконати волю свого брата, але й сам пожертвував місту чималі кошти. У 1912 році за його активної участі в Катеринославі на Пушкінському проспекті було споруджено будинок дитячої лікарні.
Катеринослав і Харків, два великих міста України, хотіли мати навчальний заклад гірничого профілю. Саме Михайло Алексєєнко був серед тих, хто багато зробив для того, щоб гірничий навчальний заклад - Вище гірниче училище, відкрився саме в Катеринославі, а у 1912 році він сприяв перетворенню училища на Катеринославський гірничий інститут (нині НТУ «Дніпровська політехніка»). Також завдяки йому в Катеринославі було засновано землемірне училище.
Сприяв ухваленню рішення про необхідність спорудження Мерефо-Херсонської залізниці і другого мосту через Дніпро в Катеринославі, що мало величезне економічне значення для міста.
Допоміг він також якнайшвидшому та сприятливішому вирішенню питання щодо обміну землі з Тюремним відомством та перенесенню в'язниці та арештантських рот за межу міста Катеринослава. Діяльність Михайла Мартиновича Алексєєнка для міста була високо оцінена, у 1914 році йому присвоєно звання Почесного громадянина Катеринослава.
Михайло Алексєєнко помер 18 лютого (З березня) 1917 року. Після прощання у м. Петрограді (нині м. Санкт-Петербург), його тіло перевезли до Катеринослава. Він заповів поховати себе у рідному місті, біля могили матері на Головному міському православному цвинтарі. На місці кладовища нині знаходиться стадіон «Дніпро-Арена», а могила М.М. Алексєєнка, на жаль, втрачена.