Вулиця Старокозацька одна із найстаріших вулиць нашого міста. Козацька вулиця знаходилася в історичній місцевості на півдні Половиці. На території гарнізонного госпіталю знаходилися казарми, в яких розміщувалась козача сотня. Це дало підставу назвати вулицю Козацька. У XIX столітті вона доходила до вулиці Садової (нині Андрія Фабра) після якої був Острожний майдан. Лише у XX столітті вулиця отримала продовження до Озерного ринку. У 1919 році у будинку № 48 розміщувався місцевий штаб комсомолу - губернський комітет КСМУ і районний комітет комсомолу. Тому вулицю в 1923 році було перейменовано на Комсомольську. У 2015 році в рамках реалізації програми декомунізації вулицю Комсомольську перейменовано на Старокозацьку.
Нинішню Старокозацьку вулицю можна знайти на одному з перших планів міста за 1806 рік. З кінця ХІХ століття на вулиці багато будувалось прибуткових будинків, у яких винаймала квартири місцева інтелігенція - лікарі, інженери, юристи. В 1908 році побудовано будинок Тайцлена (буд. № 25) в якому знаходилась Катеринославська Казенна Палата. Вона видавала документи на право торгівлі і промислів. В 1998 році будівля відреставрована та названа комплексом «Первозванівським». Привертає увагу архітектура прибуткових будинків: 4-поверхового будинку Губергрица (буд. № 5), 5-порверхового будинку в стилі модерн (1910) архітектора та домовласника Френкеля (буд. № 7), 3-поверховий будинок в стилі «Ренесанс» (1900) Заморуєва (буд. № 15). Один із найкращих у місті прикладів стилю модерн в архітектурі прибуткових будинків - будинок з еркерами (буд. № 33), який збудовано в 1913-1914 роках. На початку 2000-х років було проведено капітальний ремонт будинку, його пофарбували в фіолетовий колір та вставили годинник у вікно фронтону. Нині у «фіолетовій будівлі з годинником», яка є пам’ятником архітектури, розміщуються офісні та житлові приміщення. У 1910-1911 роках побудований унікальний в місті комплекс «ПЕДО» (Перше Катеринисловське Домобудівне Товариство) із чотирьох прибуткових будинків (нині буд. №№ 72, 74, 74б, 74в). Фасади трьох із них вирішені в єдиному стилі раціонального модерну, частково оштукатурені, мають три і чотири поверхи. Це перша спроба будівництва житлового комплексу у місті. Нині на вулиці Старокозацькій найбільше представлено забудову часів Катеринослава.
На Козацькій не було значних промислових підприємств, знаходилась лише майстерня Ш. Шейна і синів, заснована у 1873 році, в якій виготовляли залізні грати, драбини, димарі, залізні ліжка і замки. У 1890-1900 роках було побудовано одноповерховий Банк взаємного кредиту губернського земства (буд. № 10 а) в неокласичному стилі. На вулиці знаходилась «Пожарна команда» і поліцейська дільниця. Поряд з ними був розташований Будинок попереднього ув’язнення (№ 67), який після Другої світової війни переобладнано під житло. В будинку № 69 - двохповерховому з нішами в стилі ренесанс, знаходився Земський арештний будинок. На вулиці знаходився «Ночліжний будинок» Катеринославського благодійного товариства, міський пологовий притулок, в якому медичні послуги надавалися безкоштовно. У 1898 році доктор медицини М. С. Ерліх відкрив приватну хірургічну лікарню, в 1909 році організував Катерининську фельдшерську школу з трирічним строком навчання. На вулиці знаходились приватна лікарня лікаря Довжанського, хіміко-бактеріологічний кабінет Кернера (буд. №23), приватний навчальний заклад 8-класна гімназія Н. Н. Тіблень (нині СЗШ № 21, буд. 51 а), жіноче комерційне училище А. Г. Свіда (буд. № 68), 2-га жіноча гімназія (буд. № 63). За будівлею гімназії знаходилась спортивна площадка «Сокіл», нині житловий будинок № 65. Другу міську гімназію було збудовано у 1908 році архітектором Д. С. Скоробогатовим. У 1922-му році з Петрограду (нині Санкт-Петербург) у будівлю переведено госпіталь ветеранів Першої світової війни (нині Військово-медичний клінічний центр Східного регіону).
В середині 1930-х років по вулиці Комсомольській, 52 була збудована будівля для обласного земельного відділу. Під час Другої світової війни багато будинків у місті були знищені, але порівняно з іншими центральними вулицями Комсомольська була найменш зруйнована. В післявоєнні роки на вулиці збудовано багато нових будинків. Заснований електромеханічний завод (вул. Комсомольська, 36). Поблизу цього підприємства (Комсомолська, 53) розташувалася взуттєва фабрика № 3. На старовинній вулиці з’являється все більше сучасних будівель. Знаходиться багато офісів, кафе, магазинів, салонів краси, дніпровський міський центр обслуговування клієнтів ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», структурний підрозділ Дніпропе-тровської територіальної організації громадської організації «Фізкультурно-спортивне товариство «Спартак», Дніпропетровська обласна бібліотека для молоді ім. М. Свєтлова.
Прибутковий будинок Заморуєва
Домоволодіння, створене в середині 1790-х років відповідно до плану міста, затвердженого 23 лютого 1792 року, належало колезькому асесору Йосипу Миколайовичу Адамовичу. 11 червня 1856 року він продав його протоієрею Григорію Іоновичу Стадницькому, який збудував дерев'яний будинок на 10 кімнат. В 1895 році купець 2-й гільдії Василь Григорович Заморуєв купив цей будинокза 17 250 руб. Василь Заморуєв займався розширенням сімейної справи - торгівлі взуттям. Кам'яний будинок у три поверхи з підвалом, розрахований на шість п'ятикімнатних квартир з усіма зручностями було добудовано у 1902 році (нині вул. Старокозацька, 15). Головний фасад прибуткового будинку мав еклектичне рішення зі стилізацією під Ренесанс, дворовий фасад - раціональне вирішення із спрощеним декором, парадні сходи розміщувались по центру і мали вихід на вулицю. Будівля виділялася своєю архітектурою в щільному ряді забудови. Автор проєкту будинку невідомий. Ліпне оздоблення головного фасаду було виконано скульптурною майстернею «Н. А. Фомічев та С. Е. Редлер». Після будівництва прибуткового будинку вартість домоволодіння піднялася до 55368 руб., а його прибутковість досягла 5960 руб.
У будинку ніколи не орендували приміщення установи, хоча його мешканці нерідко поєднували свої квартири та свій бізнес. Саме в такий спосіб тут з'явилося представництво чайної торгівлі «Висоцький та К°», агенції «Провідник», агентурна контора С. Л. Браславського. Один із мешканців, доктор Альберт Якимович Говсеєв, жив у будинку і після революції. Влітку 1914 року, після смерті Василя Заморуєва, управління його майном перейшло до опікунів дітей: вдови Олександри Заморуєвої, купця Миколи Толстикова, купця Олександра Заморуєва і присяжного повіреного Артемія Костюченка. Катеринославський окружний суд своїм рішенням від 20 січня 1915 року затвердив права спадкоємців.
В 1920-і роки квартири було націоналізовано і перетворено в «комуналки». Під час бойових дій 1941-1943 років будівля майже не постраждала, у 1945 році було виконано ремонтні роботи. В 1989-1994 роках під час проведення капітального ремонту будинок було перепланувано під 13 квартир з частковою заміною несучих конструкцій, демонтовано історичні сходові клітини і влаштовано дві нові зі сторони двору, проведено реставрацію головного фасаду. Під час ремонту було повністю знищено оздоблення квартир, але було збережено та відреставровано фасад: частково замінено балкони, втрачено окремі ліпні деталі, частково зруйновано завершення ризалітів, закладено деякі вікна цокольного поверху, збережено різьблені двері головного входу та ковані ажурні огорожі сходів. Це був перший приклад ремонту та реставрації житлового будинку, проведеного без надбудови та ліквідації «архітектурних надмірностей». Будинок - один з найкращих і унікальних трактувань ренесансної стилізації з рясним ліпним декором в архітектурі багатоповерхових прибуткових будинків. На початку 2000-х років цокольні приміщення було переплановано під ресторан, у дворі над приямком з підвалу збудовано тамбур з ганком.
Цікаві факти Дніпра
Вулиця Старокозацька - одна з найдовших вулиць Дніпра, її довжина - 2200 м.
Знаходиться у двох районах міста - Шевченківському та Центральному.
Тягнеться на десять кварталів на південь від проспекту Дмитра Яворницького і паралельно йому.
Назва вулиці Козацька згадується ще до введення офіційних назв вулиць в 1860 році.
Через вулицю проходили дві річки, які перетинали два мости.
Будинок № 48 займав Губернський комітет КСМУ, а за часів НЕПу в будівлі було влаштовано «Клуб любителів лото».
В цокольному поверсі будинку Заморуєва (буд. № 15) містився «бакалійний магазин» з широким асортиментом продовольчих товарів.
Біля кожного будинку вночі горіли ліхтарі, в більшості гасові.
У 1920-х роках на вулиці знаходилась Біржа праці (пізніше в цій будівлі знаходився Архітектурно-проєктний інститут «Гіпровуз»). Роботу можна було отримати не завжди, але особливо нужденним видавались талони на безкоштовні обіди.
В будівлі, де знаходиться військовий госпіталь (буд. № 63), розміщувалась Друга міська жіноча гімназія, яка своїм випускницям давала звання і права «домашньої вчительки».
П'ятиповерховий «катеринославський хмарочос» (буд. № 7) був одним із найвищих за поверховістю житлових будинків того часу (домовласник архітектор Френкель).
«ПЕДО» - перший житловий кооператив, члени якого за попередній внесок отримували у власність квартиру.
Видатний міський архітектор Дмитро Степанович Скоробогатов жив в будинку № 78 (на жаль, будівля не збереглася).
Зберігся прибутковий будинок № 66, власником якого був Іван Якович Езау (міський голова Катеринослава у1905-1909, 1918 роках).