Вулиця Барикадна
У самому центрі міста знаходиться невелика вулиця Барикадна. На ній зливаються воєдино старовинні будівлі та шедеври сучасної архітектури, що надає цій вулиці свій унікальний стиль. На плані міста Катеринослава за 1885 рік вулиця Барикадна позначена назвою Підгорна (Подгорная). Назва вулиці сьогодні пояснюється і як вулиця під горою, і як вулиця під містом (городом). Точний час появи назви невідомий. Юридично назву закріплено у 1860-х роках.
У 1890 році спеціальним рішенням міської думи вулиця була перейменована на Кудашівську. Існує думка, що вулиця отримала назву завдяки тому, що на ній був розташований особняк князя Кудашева. Насправді його садиба знаходилась на Садовій вулиці, а Підгорна перейменована в пам’ять князя Олександра Федоровича Кудашева, бо він заповів місту 90 000 руб. на будівництво нового корпусу Реального училища.
Свою сучасну назву вулиця одержала в 1923 році на згадку про барикадні бої, які відбулися 11 жовтня 1905 року. На розі Кудашівської (нині Барикадна) й Катерининського проспекту (нині Дмитра Яворницького) учні й студенти спорудили барикаду, де відбувся мітинг, який був розігнаний ротою солдат Сімферопольського полку. Зброю було використано з обох боків. На пам’ять про барикадні бої 1905 року встановлена меморіальна дошка (Барикадна, 2). На будинку №5 по цій же вулиці, де надавалась перша допомога пораненим бійцям, також встановлено меморіальну дошку.
Вулиця на ділянці від проспекту Дмитра Яворницького до вулиці Якова Самарського вперше з’явилась на плані міста, який був затверджений 22 березня 1790 року. Згідно із цим планом до забудови пропонувався лише непарний (лівий) бік вулиці. Парний (правий) бік вулиці мав формуватися розташованими по схилу садибними садами Окружної вулиці (нині на цій ділянці вулиця Володимира Вернадського). В 1792 році міські квартали вздовж вулиці вже було розділено на земельні ділянки, але забудова вказана лише на одній з них. Власником садиби був статський радник Герсеванов. За царським указом 9 вересня 1805 року казна купила цей будинок для катеринославських цивільних губернаторів.
У 1790-х рр. довкола невеликого яру наприкінці вулиці (біля перехрестя із сучасною вулицею Якова Самарського) швидко формується район самовільної забудови міських бідняків, який отримав назву слобода Невінчана балка.
На початку Підгорної вулиці, з лівого її боку, стояв будинок надвірного радника Шимкова. У 1806 році, за клопотанням дюка де Рішельє, цар Олександр І дозволив придбати будинок за державний кошт для катеринославського віце-губернатора. Казна асигнувала на купівлю і ремонт будинку Шимкова 6 000 карбованців. У 1828 році дерев’яний будинок став непридатним для житла і розібраний.
Забудова парного (правого) боку вулиці була вперше запропонована планом міста, затвердженим 19 квітня 1817 року. В одному з варіантів плану пропонувалося створення невеликого майдану на початку вулиці, при її перехресті із проспектом.
В кінці ХІХ і початку ХХ століть вся Кудашівська вулиця була забудована двох та триповерховими кам’яними будинками. В цей період було збудовано будинок Розенберга (нині Барикадна, 2), який належить до архітектурних пам'яток міста.
Будинки за номерами 5 і 6 в дореволюційний час належали відомій в Катеринославі династії караїмів Джигітів. Одні з яких володіли тютюновою фабрикою, а інші заснували торговельну фірму «Джигіт і сини». У 1913 році тютюнова фабрика збанкрутувала. 5 квітня 1922 року було засновано Швейну фабрику імені Володарського на території колишніх володінь Джигітів. Колишній прибутковий будинок Йосипа Джигіта був вбудований у новий корпус фабрики. Для розміщення нового чотириповерхового виробничого корпусу протягом 1928-1937 років більшість розташованих біля фабрики дореволюційних будівель було знесено. В 1913-1914 роках було прокладено проїзд через слободу Невінчана балка, який став третім кварталом Кудашівської вулиці.
В третьому кварталі Барикадна трохи піднімається вгору, а закінчується вона будинком № 23 в якому розміщується Дніпровський центр метрології та Держспоживстандарт України. Сучасна вулиця Барикадна - це елітне місце з безліччю кафе та ресторанів, незвичайною віллою «Барселона» у стилі Гауді, торговим центром «Кудашівський» та бізнес-центрами «Сходи» та «Фабрика».
Будинок Розенберга
Домоволодіння створено у середині ХІХ ст. під час освоєння забудови парної сторони сучасної вулиці Барикадної. У 1890-х роках отримало поліцейську адресу: вулиця Кудашівська, 2. Першим власником ділянки був купець Португалов. У 1880-1890-х роках домоволодіння змінило кількох власників. У 1897 році (1898) власником ділянки став купець Х. І. Розенберг.
В 1850-1860-тих роках побудовано первісний комплекс забудови садиби, з головним кутовим корпусом. Також на ділянці було збудовано одноповерховий кам'яний флігель на високому цоколі вздовж Підгорної вулиці (нині Барикадна). Фасади будівлі виконані у стилі класицизм із використанням типового проєкту першої половини ХІХ століття.
В 1897-1899-тих роках виконано великі роботи по реконструкції домоволодіння. Автором проєкту реконструкції вірогідно був архітектор Д. С. Скоробогатов. Кутовий корпус отримав оздоблення фасадів у неоруському стилі. Поряд із ним, головним фасадом по проспекту, побудовано новий корпус прибуткового будинку, фасади якого також було вирішено у неоруському стилі. Через перепад рельєфу корпус має перемінну поверховість. При будівництві було створено два шатра на двоповерховому і три шатра на триповерховому корпусі. Вздовж фасаду на Катерининському проспекті було створено широкий приямок для експлуатації цокольного поверху. Цокольні поверхи використовувалися як торговельні приміщення. Протягом ХХ століття комплекс домоволодіння зазнав значних втрат. Було ліквідовано шатрові завершення, балкони та приямки на основних корпусах. На Барикадній вулиці на початку 1980-того року знесено кам'яний флігель.
У 2000-2002 роках проведено реконструкцію кутового корпусу. Ліпний декор головних фасадів замінено з відновленням втрачених елементів. При ремонтних роботах було відновлено два шатра на двоповерховому корпусі у формах наближених до первісних. На триповерховому корпусі (вул. Барикадна, буд. 2, корп. 1) шатрові завершення на відновлювались. Приміщення повністю переплановано та виконано прибудову до дворового фасаду. Нині у будівлі розташований ресторан «Репортер», приватна дитяча школа-сад «Елфік», ортопедичний центр. В 2000 році на місці флігеля збудовано торговий павільйон квіткового ринку.
Комплекс із двох корпусів прибуткових будинків (вул. Барикадна, буд. 2) - пам’ятка архітектури місцевого значення 11478-Дп (розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 № 158-р.).
Будинок прибутковий (вул. Барикадна, буд. 2, корп. 1) - пам’ятка архітектури місцевого значення з охоронним номером 54 (Наказ Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 р. №1266/0/16-10).
Цікаві факти
Довжина вулиці - 550 м.
Вулиця розміщена у двох районах міста - Соборному та Шевченківському.
Вулиця Барикадна починається від перехрестя з проспектом Дмитра Яворницького і закінчується на перехресті з Крутогірним узвозом.
Барикадна вулиця крива, розташована під горою, з невеликим похилом угору від вулиці Якова Самарського до Крутогірного узвозу.
На Барикадній вулиці виявлено сліди скіфського поселення V-III сторіччя до н.е.
Вулиця є на генеральному плані Івана Старова, як існуюча вулиця Половиці.
В плані міста 1790 року про забудову вулиці, будівництво передбачалося лише на непарному боці.
На вулиці зберіглося 7 будівель, які були збудовані в 1850-1860 роках.
Будинок Тарнопольської (Барикадна, 1) - єдиний приклад прибуткового будинку з торговими лавками середини ХІХ століття, що зберігся в місті.
В будинку Розенберга (Барикадна, 2) з 1908 року знаходилося Товариство взаємного кредиту Катеринослава.
Будівля прибуткового будинку (Барикадна, 11) виконана в катеринославському цегляному стилі, на її фасаді можна побачити красу і пластичність старовинної цегли.
Наприкінці 1960-х років на розі вулиць Барикадної та проспекту поряд з будівлею у невеликій прибудові працювало кафе-морозиво, яке пізніше переобладнано на кулінарію з комплексними обідами.
В 1990-х роках у закладі на розі вулиць Барикадної та проспекту продавати каву, яку варили у турках, на піску. Був відкритий один із перших у Дніпрі пивбарів «Grill», який працював до початку 2000-х.
Після реконструкції будівлі колишньої швейної фабрика ім. Володарського відкрито бізнес-центр «Фабрика» (Барикадна, 5-7).
Під час будівництва бізнес-центру «Сходи» було знесено будинок (Барикадна, 13). В цій будівлі було останнє місце проживання головного рабина Катеринослава Леві Іцхака Шнеєрсона, батька 7-го Любавицького Ребе, тому було прийняте рішення відновити історичний фасад будівлі. Легендарні двері будинку зберігаються у міні-музеї у вестибюлі бізнес-центру.