Микола Миколаєнко (1919-2019), поет, прозаїк, драматург, журналіст, публіцист, перекладач, член Національної спілки журналістів України (1956 р.), член Національної спілки письменників України (1958 р.).
Микола Антонович Миколаєнко народився 5 грудня 1919 року в селі Мар’янівка Криворізького району Дніпропетровської області. Він навчався у Мар’янівській початковій школі, Лозуватській СШ №1, Криворізьких СШ №10, 15, 16. Після закінчення Запорізького педагогічного інституту отримав диплом з відзнакою, і повинен був продовжити навчання в аспірантурі.
Почалася Друга світова війна і випускника інституту мобілізували до Горьківського зенітно-артилерійського училища. Після закінчення училища він одержав звання лейтенанта. Микола Антонович був командиром взводу, батареї, начальником штабу дивізіону. У роки війни публікував вірші в газетах, виступав по білоруському радіо з віршами та публіцистикою українською та білоруською мовами. Вірші він почав складати ще школярем, відзначався на літературних конкурсах. В 1936 році дебютував віршем «Дівчині» у газеті «Червоний гірник». Друкувався в обласній газеті «Червоне Запоріжжя» та журналах «Україна» та «Січеслав».
Після війни Микола Антонович працював директором клубу тресту «Криворіжбуд», директором криворізької міської школи (1946-1953 рр.), редактором криворізької міської газети «Червоний гірник» (1953-1960 рр.). В 1960 році з родиною переїхав до Дніпропетровська, де обіймав посаду головного редактора видавництва «Промінь» (1960-1963 рр.), очолював головну редакцію художних програм телебачення Дніпропетровського облтелерадіокомітету (1963-1981 рр.).
Перша публікація під рубрикою «Вірші солдата з Кривого рогу» збіглася у часі з його демобілізацією в лютому 1946 року. Півтора десятка віршів було надруковано в журналі «Україна» завдяки Максиму Тадейовичу Рильському. Повісті Миколи Миколаєнка присвячені Другій світовій вій¬ні. Окремими виданнями надруковані повісті «На лінії вогню», «До сходу сонця», «Ставка - все життя», збірка оповідань «Ксана». В журналах, альманахах, збірниках надруковані повісті «Тайник на антресолях», «Чорна лебідка», п’єси «Мар’яна» та «Іду за тобою». В 1958 році відбулась постановка п’єси «Мар’яна» Криворізьким театром драми і музичної комедії імені Тараса Шевченка, а в 1962 році - постановка радіовистави п’єси «Іду за тобою» на Дніпропетровському обласному радіо. У 1970 році опубліковано книгу публіцистики «Береги твого щастя». Микола Миколаєнко разом з Тамарою Бекліщевою переклав повість німецької письменниці Анелізи Їхенгойзер «Врятований скарб».
Микола Антонович Миколаєнко - майстер художнього слова, корифей літературного Придніпров’я, з під його пера вийшло чимало поетичних та прозових творів і статей. Та найперше він - поет. Відомі його збірки поезій «Тепловій», «Патериця», «Віно», «Замцерла», «Чорнотроп», «Холодна осінь», «Вишиванка від євшану», «Сад кохання», «Велика тайна», «Усмішка Джоконди», «Полиновий сумерк», збірки сонетів «Вечірній блюз» і «Тестамент» та інші.
Микола Миколаєнко - автор 5 повістей, двох п’єс, 31 збірки поезій та збірки оповідань «Ксана». Він співавтор 7 збірників та альманахів, книг «Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я», аудіокниги «Письменники Дніпропетровщини - шкільним бібліотекам».
На його вірші писали музику композитори: Олексій Івченко, Едуард Ханок, Володимир Ярцев, Ігор Тищенко, Наталія Серебряна, Олена Швець-Васіна, Юзеф Шиманович, Яків Бергер та інші.
Як природжений педагог він багато уваги приділяв вихованню молодих поетів. Його клопотаннями вийшла перша поетична збірка Олександра Зайвого «Молодик», були надруковані поетичні збірки Василя Бондарчука, Марії Дружко, Віктора Божка, Наталі Федько, Світлани Паливоди та інших, а також збірник членів найстарішої в Україні літературної групи «Плавка», якою він керував, - «Шістнадцять мелодій».
Микола Миколаєнко - полковник запасу, учасник бойових дій, інвалід війни ІІ групи, ветеран праці. Нагороджений бойовими і трудовими орденами та медалями.
Микола Антонович Миколаєнко помер 18 листопада 2019 року.
Вулиця Чехова в Соборному районі міста Дніпра перейменована на честь Миколи Миколаєнко.