Василь Сергійович Будник (1913-2007), український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор, академік АН УРСР (1967), доктор технічних наук (1960), професор (1962). Герой Соціалістичної праці (1959), лауреат Ленінської премії (1960), заслужений діяч науки УРСР (1983). Лауреат премії ім. М. К. Янгеля, ветеран космічної галузі України, Почесний працівник космічної галузі України, Почесний громадянин Дніпропетровська.
Василь Сергійович Будник народився 24 червня 1913 року у с. Семенівка Чернігівської області у сім’ї земського агронома і сільської вчительки. У 1932 році він закінчив Мінський архітектурно-будівельний технікум. Після закінчення працював прорабом на будівництві холодильного комбінату. В 1934 році Василь Будник став студентом Московського авіаційного інституту. Після закінчення студентського аероклубу МАІ, в інституті він працював льотчиком-інструктором. В 1940 році з відзнакою закінчив Московський авіаційний інститут за фахом інженер-механік з озброєння літаків.
З 1940 року по 1943 року працював інженером-конструктором у КБ С. В. Іллюшина. Займався реалізацією завдань доозброєння штурмовика «ІЛ-2», а згодом і ракетного озброєння штурмовиків з ракетним двигуном. У іллюшинському КБ Василь Будник виріс як конструктор, долучився до науково-дослідної діяльності, впроваджував перші досягнення ракетної техніки, яка і стала справою всього його життя. У Реактивному науково-дослідному інституті у Юрія Олександровича Побєдоносцева він продовжив займатись дослідженням і впровадженням досягнень ракетної техніки.
У 1945 році Василь Будник був відряджений до Німеччини для вивчення німецької ракетної техніки, де керував групою «Зоммерда» інституту «Нордхаузен». З 1946 року по 1951 рік заступник головного конструктора КБ Сергія Павловича Корольова з питань створення керованих балістичних ракет Центрального науково-дослідного інституту ракетної техніки. Працюючи заступником С. П. Корольова, він брав участь у створенні та організації серійного виробництва радянських балістичних ракет Р-1, Р-2, Р-5.
Після прийняття на озброєння бойової балістичної ракети Р-1 було прийнято рішення перепрофілювати автомобільний завод в Дніпропетровську на серійний ракетний завод №586. 12 липня 1951 року В. С. Будника призначили головним конструктором заводу. Наприкінці 1952 року він ініціював і очолив проєктні розробки бойової ракети на висококиплячих компонентах палива, здатної довгий час знаходитися у заправленому стані з повністю автономною системою управління.
На території заводу №586 було створено особливе конструкторське бюро (ОКБ-586). У 1954 році Василя Сергійовича Будника призначено заступником Головного конструктора ОКБ Михайла Кузьмича Янгеля. З 1953 року по 1971 року В. С. Будник працював над створенням перших стратегічних ракет (на висококиплячих компонентах палива) Р-12, Р-14, Р-16, Р-36 - з орбітальними головними частинами, що розділяються, з наземним і шахтним базуванням. У 1959 році ракета Р-12 була прийнята на озброєння і стала основою створених у тому ж році ракетних військ стратегічного призначення. Досягнення дніпропетровських ракетників отримали заслужене визнання, а головні організації ОКБ-586 і завод №586 перейменовано на КБ «Південне» та «Південний машинобудівний завод» (1966 р.), які утворили Дніпропетровський ракетно-космічний центр. На базі бойових ракет було створено три типи ракет-носіїв для запусків космічних апаратів наукового, військового та народногосподарського призначення.
Василь Сергійович Будник - ініціатор створення фізико-технічного факультету в Дніпропетровському університеті, який готував кадри для ракетно-космічної промисловості. З 1962 року професор Дніпропетровського державного університету. На кафедрі технічної механіки ДДУ читав курс «Конструкції і проєктування літальних апаратів».
У 1972 році В. С. Будник перейшов на роботу до Дніпропетровського відділення Інституту технічної механіки Академії наук УРСР. У 1972-1980 роках заступник керівника Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН Української РСР. З 1980 року по 1988 рік - заступник директора і радник при дирекції, з 1988 року головний науковий співробітник Інституту технічної механіки Національної АН та Національного космічного агентства України.
Він очолював роботи з ракетно-космічних напрямів, де досліджував нові напрями оптимізації проєктних параметрів складних ракетно-космічних систем. Його наукові праці лягли в основу наукового напрямку по оптимальному проєктуванню ракетно-космічних систем. В 2000 році як видатному науковцеві призначена державна стипендія.
У 2004 році Василь Сергійович Будник за вагомий особистий внесок у розвиток космічної галузі, багаторічну самовіддану працю та з нагоди 50-річчя від заснування Державного конструкторського бюро «Південне» імені М. К. Янгеля нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.
Василь Сергійович написав книгу спогадів «Від штурмовиків ІЛ-2 до космічних ракет» (1993 р.). Академік розповів про перші кроки ракетної техніки, про Сергія Павловича Корольова, Михайла Кузьмича Янгеля і практично не написав нічого про себе, хоча був одним з тих хто закладав фундамент ракетної техніки.
Василь Сергійович Будник помер 8 березня 2007 року в Дніпропетровську.