Михайло Іванович Лоян (1887-1974), учитель, просвітянин, краєзнавець, громадський діяч.
Михайло Іванович Лоян народився 5 червня 1887 року в селі Таромське Катеринославської губернії. Початкову освіту Михайло здобув у Таромській церковнопарафіяльній школі, потім - у другокласній школі. Він почав учителювати з шістнадцяти років у селах Придніпров'я. В 1909-1912 роках навчався у Феодосійському вчительському інституті, по закінченні якого викладав у міському училищі при Катеринославському вчительському інституті. У 1913 році вступив до Московського сільськогосподарського інституту. В інституті були популярні гуртки національного характеру, які мали гарні бібліотеки і знайомили з письменниками свого народу. Під час навчання в інституті Михайло Лоян брав участь у святкуванні 100-річного ювілею Тараса Шевченка.
У 1917-му Михайло Лоян повернувся на Катеринославщину і викладав у приватній гімназії Н. А. Бутовича, а також у Довгинцівській середній транспортній школі, у Верхівцевській семирічній школі, Сухачівській семирічці, середній школі № 72 міста Дніпропетровська, був викладачем у Промакадемії. В 1931-1935 роках працював на робітничому факультеті металургійного інституту в Кам’янському. Михайло Лоян працював у різних навчальних закладах Придніпров’я, але найтриваліший час - у Таромській школі.
Крім учителювання, Михало Лоян працював в агрономічному відділі повітового та губернського земств, керував сільськогосподарським відділом у Губпродкомі, організовував збиральні кампанії, викладав на Катеринославських українських педагогічних курсах, читав лекції в селі Бухарине Криворізького округу від Комітету незаможних селян. Він був членом Таромської сільської ради, товариства «Просвіта», головою ревізійної комісії «Сільпо», головою комісії з ліквідації неписьменності, членом Комітету незаможних селян і товариства спільного обробітку землі «Незаможник», ініціатором відкриття школи, фельдшерського пункту, бібліотеки, організатором колективних господарств, гуртків художньої самодіяльності в Таромському. У 1926-1937 роках працював в агрономічному відділі повітового та губернського земств, організовував боротьбу зі шкідниками сільгоспкультур у господарствах губернії.
У травні 1938 року Михайло Лоян був репресований. Три роки він пробув у тюрьмі, а потім ще три роки - примусового виселення до Марійської АРСР. Повернувся у вересні 1944 року. Реабілітований 11 вересня 1959 року.
Опорою йому в житті була дружина Ольга Андріївна Сокуренко, родом з села Романкове Катеринославського повіту, з сім’ї залізничників. Понад сорок років вона також віддала вчителюванню в Таромській школі.
Михайло Іванович Лоян працював у школі, займався громадською роботою, займався виноградарством, садівництвом, бджільництвом, городництвом, квітникарством, шовківництвом, став одним із засновників селищного парку, ділився досвідом педагогічної роботи.
В книзі «Таромські зошити» автор розповів про історію селища Таромського, а також інших приміських сіл, що колись були козацькими зимівниками. Поділився спогадами про своє навчання та вчтелювання, адже він стояв біля витоків народної освіти на Придніпров’ї, а також про зустрічі з відомими людьми, зокрема з істориком Дмитром Яворницьким. Його спогади про Дмитра Яворницького увійшли увійшли до книги Івана Шаповала «В пошуках скарбів».
Михайло Іванович Лоян помер 22 лютого 1974 року.
11 грудня 2015 року вулиця Ульяновська в Новокодацькому районі міста Дніпра перейменована на честь Михайла Лояна.