Вулиця Ткаченка в місті Дніпро перейменована на честь скульптора, художника, поета, представника авангарду ХХ століття Вадима Сідура.
Вадим Сідур (1924-1986) - художник ренесансного масштабу. Він залишив після себе понад 500 скульптур, 2000 графічних робіт, збірку віршів, книгу авангардної прози, кінофільм.
Вадим Абрамович Сідур народився 28 червня 1924 року в Катеринославі (нині місто Дніпро) в будинку на розі вулиць Козачої (нині Старокозацька) та Казанської (нині Михайла Грушевського). Батько - Абрам Якович - економіст, працював на керівних посадах. Мати - Зінаїда Іванівна - викладачка англійської мови в школі. Навчався майбутній скульптор в середній школі № 33. Він займався ліпленням, випалюванням і малюванням, відвідував художній гурток. Вадим Абрамович згадував, що його зачаровували статуї кам’яних скіфських баб, які стояли перед історичним музеєм (нині Дніпропетровський національний історичний музей).
Коли розпочалася Друга світова війна Вадим Сідур закінчив 9 клас. Разом із батьками евакуювався на Кубань, потім в Душанбе. Там він закінчив школу і працював токарем. У 1942 році він курсант 1-го кулеметного Туркестанського училища. Закінчивши училище, в званні молодшого лейтенанта майбутній скульптор пішов на фронт. З 1942 року по 1944 рік Вадим Сідур воював на 3-му Українському фронті, командував кулеметним взводом. Бойове хрещення отримав під час форсування Дніпра. Вадим Сідур не тільки народився і жив в Дніпропетровську, а також і визволяв його від фашистських загарбників. У 1944 році в бою під Кривим Рогом, біля станції Латовка, молодшого лейтенанта Вадима Сідура було важко поранено в обличчя. Два місяці лікарі Дніпропетровська боролися за його життя - врятували. Вадиму було лише 19, коли він став інвалідом ІІ групи, кавалером орденів Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня і декількох бойових медалей і був демобілізований у званні гвардії старшого лейтенанта.
Після закінчення війни він вчився рік у Душанбинському медінституті, але з часом зрозумів, що занадто близько до серця сприймає чужий біль. Коли 21-річний Вадим приїхав на чергову операцію в Москву, то вступив до Московського вищого художньо-промислового училища (Строганівське училище) на факультет монументальної скульптури, який закінчив у 1953 році.
Вадим Сідур займався скульптурою і книжковою ілюстрацією, брав участь у виставках. У 1957 році його прийняли до Спілки художників СРСР. Як професійному скульпторові й членові Спілки художників Вадимові Сідуру надали майстерню, яка знаходилася в підвалі. У майстерні скульптора, більше відомої як Підвал, народжувалися монументальні роботи подібні творінням епохи Відродження: «Пам’ятник загиблим від насильства», «Пам’ятник загиблим від бомб», «Пам’ятник загиблим від любові», «Треблінка», «Формула скорботи», «Той, хто волає». Скульптури Вадима Сідура були встановлені в Німеччині, Росії і одна в США. Славіст і історик Карл Аймермахер випустив фундаментальну монографію про творчість Вадима Сідура та три альбоми кращих репродукцій. Роботи скульптора знаходяться в найбільших музеях Німеччини.
Світ митця - це його дружина Юля, кохана, турботливий і вірний друг, соратниця і підмайстер. Образ дружини вгадується в численних малюнках майстра, вона героїня його автобіографічної прози «Міф». У роботах Вадима Сідура є не тільки біль, застереження, жалість, а й співчуття, ніжність, любов, захоплення дивом життя, здивування від кожного прожитого дня.
Вадим Абрамович Сідур помер 26 червня 1986 року.
В 2015 році вулиця Ткаченка у Шевченківському районі Дніпра була перейменована на честь Вадима Сідура.