Зінаїда Семенівна Хрукалова (1910-1995), видатна українська співачка, заслужена артистка УРСР (1941), народна артистка УРСР (1951), лауреатка Державної премії (1951). Нагороджена двома орденами «Знак Пошани» та медалями.
Зінаїда Семенівна Хрукалова народилася 15 травня 1910 року в багатодітній сім'ї в с. Ново-Єгорлик Сальского району Ростовської області. Навчалася в музичній школі м. Ставрополя та Київському Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка (1925-1929 рр.). Зінаїда Семенівна стажувалася в Київському оперному театрі (1927-1928 рр.). Працювала в Київському драматичному театрі ім. І.Франка (1929-1932 рр.), в Одеському музично-драматичному театрі. (1932-1933 рр.)
15 серпня 1933 року Зінаїду Хрукалову запросили в Дніпропетровськ, в Перший український державний театр ім. Т. Г. Шевченка, з яким тісно пов’язана її сценічна діяльність, творча біографія і все її життя. За тридцять років сценічної діяльності Зінаїда Хрукалова у виставах із репертуару української та світової драматургії зіграла понад 100 різнопланових ролей (більшість із них провідні): від ліричних, комедійних до драматично-психологічних, героїко-патетичних та трагедійних.
22 січня 1941 року за значні досягнення у галузі розвитку українського театрального мистецтва і культури, у створенні сценічних образів Зінаїді Семенівні Хрукаловій присвоєно почесне звання Заслуженої артистки УРСР.
Видатною роботою актриси була Стеха в «Назарі Стодолі» (1939 р., 1946 р., режисер В. Галицький). В образі Стехи Зінаїда Хрукалова виразно виявила можливості комедійно-характерної актриси. Підкреслюючи народне начало в характері своєї героїні, актриса грала її хитрою і практичною, але з добрим серцем і почуттям справедливості.
Маючи сильний вокальний голос (сопрано) теплого тону, успішно виступала в оперетах і численних концертах із різноманітним репертуаром. Улюбленими ролями Зінаїда Хрукалова називала Наталку («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Анну («Украдене щастя» І. Франка), Марію Тюдор (однойменна драма В.-М. Гого), Ганну Золотаренко, дружину Б. Хмельницького («Навіки разом» Л. Дмитерка). За майстерне виконання ролі Ганни Золотаренко їй було присвоєне звання лауреата Державної премії СРСР (1951 р.). За визначні заслуги у розвиток театрального мистецтва Верховна Рада УРСР надала їй почесне звання народної артистки УРСР (1951 р.)
В роки Другої світової війни з 1942 року по 1944 рік актриса очолювала та виступала з фронтовою бригадою театру імені Т. Г. Шевченка на Калінінському, Центральному, Західному та 3-му Українському фронтах. Вона виступала із читанням літературних композицій «Відьма» й «Катерина» за однойменними поемами Шевченка. До 150-літнього ювілею від дня народження Шевченка присвятила поетові велику концертну програму. Брала активну участь у проведенні республіканському конкурсу читців на найкраще виконання творів Шевченка, за що її відзначили Почесною грамотою Українського театрального товариства.
З 1947 року протягом 25 років З. С. Хрукалова очолювала Дніпропетровське відділення Українського театрального товариства. Тридцять шість років (1950-1986 рр.) була головою Дніпропетровської обласної військово-шефської комісії. Жителі Дніпропетровська шість разів обирали Зінаїду Хрукалову депутатом міської ради.
Зінаїда Семенівна Хрукалова нагороджена двома орденами «Знак Пошани» та медалями.
З 2006 року рішенням міської ради встановлено міську художню премію імені Зінаїди Хрукалової, яка вручається за найкращу жіночу роль року щорічно у Міжнародний день театру.
Зінаїда Семенівна Хрукалова померла 10 травня 1995 року в м. Дніпропетровську.