Олександр Миколайович Динник (1876-1950), видатний вчений в галузі механіки і теорії пружності, професор (1911), академік АН УРСР (1929), академік АН СРСР (1946), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944).
Олександр Миколайович Динник народився 31 січня 1876 року в м. Ставрополі. Його батько, Микола Якович Динник працював викладачем фізики в Ставропольській гімназії. Мати Олександра Миколайовича закінчила Вищі жіночі курси в Петербурзі і викладала природничі науки. Початкову освіту Олександр Динник отримав у Ставропольській гімназії. У 1894 році вступив до Новоросійського університету в Одесі, а з другого курсу перевівся до Київського університету на фізико-математичний факультет, який і закінчив в 1899 році. Його студенську роботу «Нарис вчення про розмагнічування» відзначено золотою медаллю і премією імені Пирогова.
У 1900-1909 рр. Олександр Миколайович Динник працював у Київському політехнічному інституті. У 1908 році він отримав науковий ступінь магістра механіки, у 1909 році став ад’юнктом прикладної механіки. У 1910 році удосконалював свої знання у Мюнхені в лабораторіях видатних учених А. Феппля та А. Заммерфельда, де в 1912 році одержав науковий ступінь доктора-інженера. До 1913 року працював у Донському політехнічному інституті (м. Новочеркаськ).
Найбільш плідний етап наукової і педагогічної діяльності пов’язаний із м. Катеринославом. У 1913-1930 рр. Олександр Миколайович професор Гірничого інституту м. Дніпропетровська. З 1930 року по 1941 рік очолював кафедру теоретичної механіки у Дніпропетровському державному університеті, у металургійному інституті завідував кафедрою будівельної механіки, керував механічною лабораторією, яка стала центром науково-дослідницьких робіт у галузі механіки.
У 1929 роках обраний академіком АН УСРР, протягом 1930-х рр. очолював Відділення технічних наук АН УСРР. З середини 1920-х років керував роботою семінару з теорії пружності й опору матеріалів, який відіграв значну роль у підготовці науково-педагогічних кадрів. За підсумками республіканського конкурсу Олександр Миколайович Динник нагороджений премією за підручник «Курс теоретической механики» (1932 р.), а також за зразкове постановлення викладання та організацію наукової роботи (1937 р.). Під час роботи у Дніпропетровську заснував науковий напрям з міцності, динаміки і стійкості машин та споруд.
У 1930-1931 рр. при проєктуванні та будівництві Мерефа-Херсонського мосту через р. Дніпро, спільно з В. А. Бовіним (ст. асистент кафедри «Залізобетонних і кам’яних конструкцій» Дніпропетровського будівельного інституту), провів дослідження залізобетонних арок. Під час робіт на Монастирському острові було побудовано модель арки, на якій проводилися експериментальні дослідження.
З 1931 року Олександр Миколайович Динник член міської ради м. Дніпропетровська.
З 1941 року завідувач відділу теорії пружності Інституту гірничої механіки АН УРСР, водночас викладав у Київському університеті, де в 1944 році заснував кафедру опору матеріалів, а з 1948 року завідувач відділу теорії пружності Інституту будівельної механіки АН УРСР (Київ). Член Президії АН УРСР (1944-48 рр.).
Основні праці стосувалися теорії пружності, опору матеріалів, аналітичної і прикладної механіки. Розвинув теорію гірського тиску, теорію розрахунку шахтних підіймальних канатів, застосував апарат рядів Фур’єдо теорії гнучких ниток. Визначним є його внесок у теорію стійкості стрижневих систем, пластин і оболонок, теорію коливань, теорію пружності анізотропних середовищ. Він здійснив низку досліджень у галузі прикладної й обчислювальної математики, теорії циліндричних функцій.
Упродовж піввікової педагогічної діяльності виховав кілька тисяч фахівців, прищепивши їм любов до самостійної роботи. Під його керівництвом захищено 7 докторських і 25 кандидатських дисертацій. Був творцем наукової школи з теорії пружності в Україні. Його учнями були видатні вчені академіки АН УРСР В. А. Лазарян, Г. М. Савін, академік АН Киргизької РСР М. Я. Леонов, професор Шереметьєв та інші.
Автор понад 200 наукових праць, в тому числі «Застосування функцій Бесселя до задач теорії пружності» (1913-1915 рр.), «Курс теоретичної механіки» в 3-х частинах (1931-1932 рр.), «Поздовжній згин. Теорія і додатки» (1939 р.) «Стійкість пружних систем» (1950 р.), «Кручення: теорія й застосування» (1938 р.), «Стійкість арок» (1946 р.).
В 1973 році Президія АН УРСР встановила премію імені Олександра Миколайовича Динника.
Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора та медалями.
Олександр Миколайович помер 22 вересня 1950 року в Києві.