Вулиця Манкевича в місті Дніпро перейменована на честь української поетеси, художниці Галі Мазуренко
Галя Мазуренко (справжнє прізвище Боголюбова Галина Сергіївна) народилась 25 грудня 1901 року в Петербурзі у сім’ї професора Сергія Боголюбова та Єлизавети Мазуренко - спадкоємиці давнього козацького роду. Дитинство Галини проходило в маєтку неподалік від Тули. Невдовзі після розлучення батьків вона з матір’ю переїздить до Швейцарії, потім до Катеринославу. Деякий час вона мешкала у тітки Марії Мазуренко, яка була заміжня за катеринославським меценатом та комерсантом Володимиром Хрінниковим. Родина Хрінникових утримувала добрі стосунки з директором музею імені Поля професором Дмитром Яворницьким, з яким згодом познайомиться і Галя Мазуренко. Саме в Катеринославі під впливом оповідей Дмитра Яворницького вона вперше відчула потребу писати.
Коли мати Галі Мазуренко вийшла заміж за інженера Олександра Йосиповича Сергієнка, вони переїхали жити в колонію Брянського заводу (згодом - завод ім. Петровського). У 1919 році в Катеринославі (нині Дніпро) Галя Мазуренко закінчила комерційне училище Степанової, яке знаходилося у будинку Мізко (нині вулиця Шевченко, 59), мистецтву навчалася у В'ячеслава Васильовича Коренєва (співзасновник, голова, керівник художнього класу художньо-артистистичного товариства, викладач художнього училища), де вчилася не тільки малювання, а й брала уроки скульптури. Галина Мазуренко вільно володіла французькою мовою, рано почала писати вірші та виявляла неабиякий хист до живопису. Диплом про середню освіту одержала у 1919 році і вступила на історико-філологічний факультет щойно відкритого Катеринославського університету, але мусила покинути навчання.
Коли почалася революція 1917 року вона брала участь у національно-визвольних русі українського народу. Воювала в Армії Симона Петлюри, служила у військових частинах армії УНР. За бої та походи у складі 3-ї Залізної стрілецької дивізії нагороджена відзнакою «Хрест залізного стрільця».
На початку 20-х років Галина перебирається до Чехословаччини. Навчається в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова та в Українській студії пластичного мистецтва у Празі, де працює лектором на кафедрі історії мистецтв. Захистила докторську дисертацію з філософії.
Вона учасниця літературного угрупування відомого як Празька школа. Активно вливається в літературний процес. Друкується в часописах «Вісник», «Пробоєм». У ці роки Г. Мазуренко формується і як художниця, і як поетка. Одна за одною виходять її збірки «Акварелі» (1926 р.), «Стежка» (1939 р.), «Вогні» (1940 р.), «Снігоцвіти» (1941 р.).
В 1945 році вона переїздить до Лондону. Продовжуючи займатися і малярством, і поезією, вона викладає в коледжі при Лондонському університеті. Вчителює в суботній Школі українознавства при Відділі Союзу Українців у Великій Британії в Лондоні.
А ще керує дитячою школою малювання. Крім того, у неї вдома з 1969 року щотижня по вівторках збирається гурток для дорослих, які малюють. Гурток так і називався «Т’юздейз» («Вівторки»).
Впродовж життя Галя видала 10 поетичних збірок, три з яких у Празі, місті, що на понад 10 років стало її другим домом. За роки життя в Лондоні Г. Мазуренко, переважно власними засобами, видала поетичні збірки: «Пороги» (1960), «Ключі» (1969), «Скіт поетів» (1971), «Зелена ящірка» (1971), «Три місії в літері життя» (1973), «Північ на вулиці» (1980). Деякі з них ілюстровано самою авторкою. Деякі твори Галі Мазуренко перекладено англійською і польською мовами, окремі покладені на музику композитором Ф. Євсевським. Галя Мазуренко - найвідоміша поетеса української діаспори.
Вона була серед засновників об'єднання українських письменників в еміграції «Слово». У 1992 р. Галя Мазуренко була прийнята до Спілки письменників України.
Галя Мазуренко померла 25 травня 2001 року в Лондоні.
У 2016 році вулиця Манкевича в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра перейменована на вулицю Галі Мазуренко.