Юрій Іванович Кібець (1946-2019), український поет, перекладач, театральний діяч, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки письменників України.
Юрій Іванович Кібець народився 6 серпня 1946 року в селі Котовка Магдалинівського району Дніпропетровської області в родині педагога та народного умільця. У 1964 році закінчив середню школу. Мав музичну освіту за класами кларнета та баяна. Ще з восьмого класу виступав у клубному оркестрі, отримуючи перші гонорари. У юнацькі роки активно писав вірші, пісні та нариси. У 1965 році вступив на історико-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету, де остаточно визначився з літературним покликанням і обрав поезію.
Професійний шлях. Професійну діяльність Юрій Кібець розпочав як учитель. Згодом працював кореспондентом обласної газети «Прапор юності» (1972–1978), редактором видавництва «Промінь» (1983–1987). У 1987–1994 роках обіймав посаду заступника директора з літератури та драматургії Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
З 2000 року працював головним адміністратором зі зв’язків із громадськістю Дніпропетровського цирку, а з 2002 року - заступником голови правління Дніпропетровської організації НСПУ.
Юрій Кібець - заслужений діяч мистецтв України (2011) та член Національної спілки письменників України з 1977 року, у складі якої був делегатом кількох з’їздів. Його діяльність також пов'язана з Національною спілкою театральних діячів України та Міжнародним товариством прав людини. Крім того, він був почесним головою Центру слов'янської моди, входив до президії Дніпропетровського обласного відділення Українського фонду культури. Окремим напрямом його роботи стала популяризація народної творчості Придніпров’я. Юрій Кібець був автором серії буклетів, присвячених майстрам народного мистецтва краю.
Поетичний світ Юрія Кібця. Юрій Кібець дебютував в альманахові «Вітрила-67». Його перша збірка поезій «П’ята пора» (1970) вийшла друком під час навчання автора у Дніпропетровському державному університеті. Український громадський діяч і фізик-ядерник Іван Лучків, який мешкав у Торонто та присвятив життя захисту прав українців, сприяв тому, щоб ця збірка потрапила до Бібліотеки Конгресу США та інших провідних світових книгозбірень. Згодом такий же шлях пройшла і книга лірики «Іменем закоханих».
Серед найвідоміших книжок Юрія Кібця - «Оріль», «Зорі батьківського саду», «Іменем закоханих», «Легенди про Кобзаря», «Поцілунок крізь грати», «Селянський герб», «Троянди для Одисея», «Провидець». Твори поета друкувалися в антологіях і колективних збірках, перекладалися іншими мовами. Поезію Юрія Кібця характеризують метафоричність, лаконічність, емоційність і глибокий психологічний підтекст. Його вірші вирізняються мальовничістю та особливою увагою до внутрішнього світу людини.
Пісенна творчість. Важливе місце у творчості Юрія Кібця посідала пісенна поезія. Він створив тексти пісень для багатьох вистав українського театру. Музику на його твори писали композитори Олександр Яковчук, Ірина Кириліна та інші. Особливо плідною була співпраця поета з композиторами Володимиром Забарою, Ігорем Тищенком та Юхимом Олександровим. Про Юхима Олександрова Юрій Кібець говорив: «Він найкраще відчуває мою поезію». Поет став лауреатом Всеукраїнського фестивалю «Пісенний вернісаж» у Києві.
Перекладач і драматург. Юрій Кібець переклав українською мовою понад 20 творів світової драматургії. Його перекладацька діяльність сприяла популяризації зарубіжної драматургії на українській сцені. За свою літературну та мистецьку діяльність Юрій Кібець був удостоєний мистецької премії імені народного артиста УРСР Антона Хорошуна та літературної премії імені правозахисника Івана Сокульського. У 2011 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Юрій Іванович Кібець помер 23 січня 2019 року.
Його творча спадщина поєднала поезію, пісню, театр і переклад, залишивши помітний слід у культурному житті Дніпропетровщини та України.