Вулиця Володимира Мономаха простягається від перехрестя з проспектом Дмитра Яворницького до перехрестя із Січеславською набережною. Вулиця - одна з найстаріших вулиць Дніпра, розташована в його історичному центрі (Шевченківський адміністративний район, історична місцевість Половиця). Заснована наприкінці XVIII століття як Московська.
Назва вулиці Московської вказувала на її напрямок. Там, де вона виходила до Дніпра, діяв дерев'яний наплавний міст, що сполучав місто з поштовим трактом на Москву. Ця переправа, вперше згадана у 1796 році, стала першим регулярним сполученням правого і лівого берега Дніпра. Вона розташовувалася на перетині сучасних вулиць Володимира Мономаха та Князя Володимира Великого. Переправа слугувала головною транспортною артерією майже століття - до 1884 року, коли поруч відкрили перший постійний Амурський (Старий) міст.
Квартали цієї вулиці позначені вже на перших міських планах кінця XVIII століття. Саме тут, після того як архітектори відмовилися від ідеї швидкої забудови Соборної гори, почав формуватися ранній Катеринослав. На території колишньої козацької слободи Половиці виникли перші міські квартали. Згодом навколо вулиць Володимира Мономаха та В'ячеслава Липинського сформувався найдавніший архітектурний осередок міста, з якого починалося наше місто.
Сьогодні вулиця Володимира Мономаха має завдовжки лише три квартали й сполучає Січеславську Набережну та проспект Дмитра Яворницького. На планах Катеринослава XIX століття вулиця простягалася до вулиці Князя Володимира Великого (колишніх Дворянської, Плеханова). Далі прибережну смугу займали лісові пристані. Забудова вулиці своєрідна енциклопедія архітектурних стилів. Основна архітектурна «родзинка» вулиці - її перший квартал від проспекту Яворницького до Театрального бульвару, де збереглися кілька будівель XIX - початку XX століття, що дають змогу уявити історичне обличчя міста. Саме на перетині Московської та Дворянської вулиць у першій половині XIX століття активно селилися перші імениті городяни та купці.
Перші споруди на розі Проспекту та вулиці Московської зафіксовані ще на плані міста 1793 року. Завдяки вигідному розташуванню в самому центрі тут швидко сформувався комплекс будівель із крамницями, конторами та житловими приміщеннями. У середині XIX століття на розі звели кам’яну будівлю з відкритою галереєю. Велика садиба займала значну територію - у межах сучасних будинків №1, 3 та 5 на вулиці Володимира Мономаха. На межі ХІХ-ХХ століть власником землі став купець Б. Шишман. Він залишив собі лише кутову частину ділянки, де протягом 1903-1905 років збудував відомий Будинок Шишмана (нині вул. Володимира Мономаха, 1). У різні часи тут розміщувалися Міська публічна бібліотека, Купецький союз взаємного кредиту та відомі ресторани. Після масштабної реконструкції історична споруда отримала нове життя: нині тут працює торговельний центр Library.
У 1799 році ділянку на вулиці Московській, 23а придбав лікар Карл Роде. Будинок №10 у першій половині XIX століття входив до садиби дворян Струкових. З 1896 року в ньому діяв аматорський Благородний Катеринославський театр. Поруч, у будинку №8, розташовувався палац родини Малама, який був зруйнований у часи Громадянської війни. Прибутковий будинок №23, зведений у 1881 році, є яскравим зразком витонченого катеринославського «цегляного стилю» та еклектики. Його фасад повністю оздоблено фігурною цеглою без використання штукатурки.
У 1909 році велика садиба сім'ї Нестелей на Московській, 6 за заповітом Юлії Йосипівни Нестелей відійшла до міста для будівництва гімназії. У 1911 році на цій ділянці за проєктом Катеринославського міського архітектора Д. С. Скоробогатова збудовано будівлю 3-ї жіночої гімназії імені Нестелей. Після революційних подій гімназія припинила роботу, а її будівля неодноразово змінювала своє призначення. Нині тут розташований Науково-дослідний інститут (НДІ) екології та природознавства Академії наук України. Землеволодіння №5 і №7 по Московській вулиці належали сім'ї Котових. Колись тут стояв величезний класичний палац, замінений у 90-х роках ХІХ століття двома прибутковими будинками. Нині ці споруди відреставровані.
«Будинок із кулею» - втрачений символ катеринославського модерну на розі сучасного проспекту Яворницького та вулиці Володимира Мономаха. Зведений у 1913 році як торговельний дім купця Зільбермана, цей чотириповерховий велетень дивував містян скляною сферою на даху та першим у місті ліфтом. В будинку працювала знаменита ювелірна майстерня Бориса Грановського з її витонченими прикрасами та раритетними годинниками. У Другу світову війну споруду знищили. Нині на місці втраченого архітектурного шедевру розташована скляна «Ротонда» біля ЦУМу.
На вулиці Володимира Мономаха історична забудова межує із сучасними житловими комплексами поблизу набережної. Тут розташовані Дніпровський академічний обласний український молодіжний театр, ресторани, магазини та інші заклади міської інфраструктури.
26 листопада 2015 року - розпорядженням міського голови № 897-р вулицю перейменовано на честь видатного державного і військового діяча, Великого князя Київського Володимира Мономаха (1053-1125). Зміну історичної назви зумовила необхідність відмови від російських топонімів в умовах збройного протистояння.
Будинок Шишмана (вул. Володимира Мономаха, 1)
Будинок Шишмана у Дніпрі - це визначна архітектурна перлина початку XX століття, зведена у 1905 році. Близько 1899-1900 років власником ділянки на розі Катерининського проспекту та Московської вулиці став катеринославський купець Другої гільдії Б. Шишман. Будівництво на своїй ділянці прибуткового будинку Шишман розпочав у 1903 році, а закінчив його у 1905 році. Прямокутна будівля складалася з основної триповерхової частини, що виходила на Проспект, та додаткового двоповерхового крила вздовж Московської вулиці. Споруда, зведена в еклектичному стилі, відома насамперед своїм пишним декором, що вкриває більшу частину фасаду. У ньому переважають рослинні мотиви: гірлянди, розетки та вази. Верхівку будівлі увінчував вигадливий карниз із великим навершям, а крило на Московській акцентоване еркером із двома балконами. Проєкт будинку Шишмана досі не знайдено, тому, на жаль, ім’я його архітектора й сьогодні залишається невідомим.
Перший поверх та підвал будинку були повністю відвели під торговельні приміщення. Планування давало змогу облаштувати від двох до п'яти торговельних залів різної площі. Упродовж дванадцяти передреволюційних років тут працювали крамниці товариства Жирардівської мануфактури, Дитятьківського товариства, товариства «К. Зігель» та паперовий магазин Е. Е. Блумберга. Також тут розміщувалися одна з чотирьох кондитерських В. Руппанера та міжміський телефонний переговорний пункт.
На другому поверсі будинку облаштували банківські приміщення з великою операційною залою, а третій поверх міг використовуватися як самостійно, так і в комплексі з ними. Першим банком, що розмістився у будівлі, став Торгово-комерційний банк Єрмолаєва. У другій половині 1900-х років його змінив Санкт-Петербурзький міжнародний комерційний банк зі своїм дочірнім підприємством - страховим товариством «Росія». З 1912 року приміщення орендували Катеринославське купецьке товариство та підпорядковане йому Третє Катеринославське товариство взаємного кредиту.
Після революції та громадянської війни будівля продовжувала використовуватися за призначенням. Спочатку тут розміщувався міський комсомольський клуб імені К. Лібкнехта. За часів НЕПу його виселили, а приміщення зайняли магазин і представництво об'єднаних видавництв «Правда», «Біднота», «Вісті ЦВК», «Праця» та «Вісті ВУЦВК», а також магазин Центральної робітничої кооперації.
У 1930-х роках приміщення першого поверху повністю реконструювали під ресторан «Спартак», який у другій половині 1940-х років отримав назву «Дніпро».
На верхніх поверхах послідовно змінювали одне одного обласне відділення Держбанку, обласне відділення Торгово-промислового банку, Міський банк та Міське відділення Держбанку. Навіть у період окупації тут працював німецький правонаступник Держбанку - Дніпропетровський територіальний , який навесні 1942 року перейменували на Господарський банк.
Після звільнення міста, аж до 1949 року, будівлю знову займала обласна контора Держбанку, а згодом - його Кіровське районне відділення. На початку 1990-х років тут розмістилося відділення Укрсоцбанку.
У 1949 році будівлю на розі Московської зайняла Центральна міська бібліотека (заснована у 1947 році). Через брак площі та незручне планування у 2003 році бібліотека переїхала у нову сучасну будівлю, зведену інвесторами.
У 2007-2011 рр. за проєктом архітектора О.О. Соріна (проєкт реставрації фасадів ГАП О.П. Вандюк) корпус повністю перебудовано під розміщення ТРЦ «Library». Від первісного корпусу збережено лише фасадну стіну (ліпнину замінено). Дворові фасади та інтер’єри повністю ліквідовано. Двоповерховий корпус надбудовано до трьох поверхів. Над усім корпусом виконано четвертий поверх. З 2011 року тут працює торговий центр «Library», назва якого нагадує про колишню бібліотеку.
3-Міська Жіноча гімназія імені Нестелей (вул. Володимира Мономаха, 6)
3-Міська Жіноча гімназія імені Нестелей - один із найкращих у місті прикладів класицистичної еклектики в архітектурі громадських будівель початку XX ст.
Триповерхова споруда привертає увагу виразним фасадом, складеним зі шлакової цегли та оздобленим витонченим ліпним декором. Будівля зберегла свій первісний палацовий вигляд. Це найпишніша, і остання з побудованих міською владою гімназичних будівель, яка нагадує про традиції меценатства та благодійності.
Наприкінці ХІХ століття на цьому місці розташовувалася велика ділянка з садом та особняком, що належала дворянській родині Нестелей. Іван Якович та Юлія Йосипівна Нестелей своїх дітей не мали, і залишити у спадок своє «дворянське гніздо» їм не було кому. Першим помер Іван Якович. А після смерті у 1909 році Юлії Йосипівни з'ясувалося, що своє дворове місце на Московській вулиці та великий капітал вона залишила місту. За її заповітом, на ділянці місто мали побудувати жіночий середній навчальний заклад, якому після смерті заповідачки мали присвоїти її ім'я.
Згідно з протоколом Комісії фінансів з Народної освіти від 7 (20) квітня 1910 року, нову триповерхову будівлю вирішено було збудувати на Московській вулиці, 6, на ділянці, яку заповідала Юлія Йосипівна Нестелей. Проєкт нової будівлі для 3-Міської Жіночої гімназії виконав міський архітектор Дмитро Скоробогатов. У 1911 році гімназію збудували. Вона стала однією з найвизначніших навчальних споруд, спроєктованих архітектором. Урочисте освячення відбулося 13 лютого 1912 року.
За рівнем оснащення, складом викладачів та організацією навчального процесу гімназія належала до привілейованих освітніх закладів міста. Про її високий статус свідчив і склад опікунської ради, до якої входили відомі катеринославські діячі, зокрема голова міської думи Г. І. Способний та директор Державного банку Е. П. Непокойчицький. Почесним опікуном гімназії була дружина останього катеринославського губернського предводителя дворянства, князя М. П. Урусова - Віра Георгієвна Урусова.
У роки Першої світової війни будівля гімназії була однією з небагатьох навчальних споруд, яку не зайняли під госпіталь. Сюди перевели Другу жіночу гімназію. В кінці 1916 року в будівлі розмістилася канцелярія і головні аудиторії Педагогічних курсів, під керівництвом І. Акінфєєва. А на початку 1917 року - розпочала роботу лабораторія експериментальної педагогіки.
З 1920 року будинок став одним із корпусів Катеринославського вищого інституту народної освіти, створеного на базі університету. Тут розміщувалися робітничий, соціально-історичний факультети, а також факультети соціального виховання та професійної освіти. У будівлі діяли клуб, різноманітні гуртки та музей створений при Катеринославському окружному відділенні добровільного товариства «Аерохім» (Всеукраїнське товариство авіації, повітроплавання та хімії), яке займалося популяризацією авіаційної справи, повітроплавання та хімічного захисту населення. У 1930 році факультет соціального виховання реорганізували в самостійний інститут, якому повністю передали споруду на вулиці Московській, а з 1933 року в будівлі деякий час знову працював університет.
У роки окупації, з початку 1942 року, будинок використовувався для меблевого відділу Міської Управи. Його перетворили на гігантський склад конфіскованих меблів із квартир та установ. А після звільнення міста було передано до Облпартшколи. Тут же розміщувався навчально-консультаційний пункт заочної Вищої партійної школи при ЦК КПУ та обласне товариство «Знання». Після розпаду СРСР старовинна будівля гімназії була передана Інституту природокористування та екології НАН України, що розміщується в ньому і нині.
Будівля гімназії імені Нестелей - пам'ятка архітектури місцевого значення №41.
Цікаві факти
Довжина вулиці - 670 метрів.
Одна з найдавніших вулиць Дніпра. Історики вважають, що вона проходила територією давнього козацького поселення Половиця.
Історична назва вулиці Московської залишалася незмінною понад 200 років. Вперше вона була офіційно зафіксована на плані міста 1793 року і зберігалася аж до 2015 року, коли її перейменували на вулицю Володимира Мономаха.
У ХІХ столітті в кінці вулиці сформувалася зона лісових пристаней та складів, через що вона поступово втратила прямий вихід до Дніпра і стала тупиковою. . Проїзд до набережної проклали лише в першій половині 1950-х років.
Прибутковий будинок Б. Шишмана належав до перших об'єктів торгово-ділового призначення в Катеринославі. Хоча в сучасній архітектурній практиці торгово-ділові центри розглядають як новий тип споруд, сформований новітніми ринковими відносинами, подібні функціональні будинки вже були характерними для історичного Катеринослава.
Будинок Шишмана - знакова будівля, яку кілька поколінь жителів міста знали як Центральну міську бібліотеку. Вона займала це приміщення починаючи з 1949 року до 2003 року.
Лише на початку серпня 1910 року Земельна комісія Думи визнала ділянку придатною для будівництва будівлі гімназії (відстрочка була викликана сумнівом у надійності ґрунтів на ділянці).
Проєкт будівлі гімназії, виконаний міським архітектором Дмитром Скоробогатовим, оцінювався в 180 000 руб. Під час торгів вартість вдалося знизити цю суму до 171 205 руб. Міська дума вирішила не економити на будівництві та додатково виділити 40 000 рублів понад суму пожертви.
Під час освячення будівлі купець П. Волков пожертвував 1000 рублів на облаштування гімназійної церкви.
«Благородний Катеринославський театр», що розташовувався на розі вулиць Московської та Стародворянської (нині вулиці Володимира Мономаха та Князя Володимира Великого), був найпершим театром в історії Катеринослава.