Микола Іванович Родзін (1924-1978), художник-графік, заслужений художник України, один із найкращих офортистів та майстрів індустріального пейзажу.
Микола Іванович Родзін народився 28 березня 1924 року у селі Новоселівка Харківської області. Після закінчення школи, в 1940 році вступив до Дніпропетровського державного художнього училища. Але навчання перервала Друга світова війна. Микола Родзін став курсантом військово-піхотного училища, а 1943 року - командиром стрілецького взводу 1-го Білоруського фронту. Влітку 1945 року він по інвалідності звільняється в запас і відновлюється у художньому училищі. Згодом отримав вищу освіту, закінчивши Харківський художній інститут.
Величезний вплив у становленні творчої особистості Миколи Родзіна відіграв народний художник України Василь Федорович Мироненко. Він вплинув на свого учня у виборі теми дипломної роботи. «Індустріальні мотиви» (1955) - дванадцять гравюр дипломної серії відображають найбільші металургійні заводи, шахти, рудники Дніпропетровська, Криворіжжя, Маріуполя, Донбасу, Запоріжжя. Серію було прийнято Державною екзаменаційною комісією з оцінкою «відмінно» та рекомендовано для експонування на Всесоюзній виставці дипломних робіт, що відбулася у 1955 році.
Микола Іванович Родзін повертається до Дніпропетровська з направленням на роботу до художнього училища. Уже перші кроки художника показали його неабиякий творчий потенціал - «Каховська ГЕС» (1956-1957), «Дніпропетровськ - місто чавуну, сталі і прокату» (1957). Кінець 50-х років - це час інтенсивної творчої, педагогічної та виставкової діяльності художника. Він - учасник всіх обласних і республіканських виставок тих років. Його твори експонуються на найбільших всесоюзних художніх оглядах. У 1958 році Микола Родзін стає членом Спілки художників СРСР. Роботи майстра почали з’являтися в колекціях музеїв. Загалом більше 60 музеїв у країнах пострадянського простору мають у своїх колекціях твори М. І. Родзіна
Микола Іванович Родзін працював у галузі станкової графіки, його основний профіль - індустріальний пейзаж. В основному він працював у техніці офорту, але також використовував інші техніки: акватинт, гравюру, м'який лак. Серії «Комсомольські будівництва Дніпропетровщини», «Україною», «Сторінки життя», «Мій край», «Багатство землі», «Пори року» та інші - це безцінний творчий спадок, залишений нам майстром.
На початку 60-х років Микола Родзін багато подорожує Україною, створюючи живі акварельні нариси під враженням від природи Закарпаття та Криму. З науковою точністю він відтворює мінливість хмар, освітлення гірських схилів чи стан моря, що відображено в роботах «У Карпатах», «Вітер» (1960), «Бурхливе море» та «Самотній берег» (1963). Багатство колориту дарувало художнику не меншу радість, ніж графіка, спонукаючи його постійно вдосконалювати акварельну техніку.
Професія художника ніколи не була для нього лише «високим натхненням» - це була велика, серйозна, систематична праця. Він любив не тільки творчу, а й технічну її сторону. Художнє спадщина М. І. Родзіна велика - він залишив сотні офортів, ліногравюр, акварелей, малюнків.
Восени 1967 року в Дніпропетровському художньому музеї відкрилася перша персональна виставка Миколи Родзіна, а 1974 року там же відбулася ювілейна експозиція до його 50-річчя. Його персональні виставки проходили у Києві, Дніпропетровську, Севастополі.
З 1964 року і до кінця життя Микола Родзін був вченим секретарем правління Дніпропетровської організації Спілки художників України, а також входив до складу вченої ради художнього музею та художньо-виробничого комбінату.
Микола Іванович Родзін помер 4 березня 1978 року.
У 1980 році на фасаді будинку, де жив і працював Микола Іванович Родзін (нині проспект Лесі Українки, 61), було відкрито меморіальну дошку видатному українському графіку та майстру індустріального пейзажу.